Хмельницьким добровольцям вручили відзнаки та подарунки

Учора, 13 березня, напередодні Дня добровольця, у Хмельницькій міськраді відзначили бійців-добровольців. Чоловіки у складі різних військових формувань виконували завдання під час бойових дій на Сході.

«Зустріч до Дня добровольця у нас стала щорічною і традиційною. - зазначив Хмельницький міський голова Олександр Симчишин. - Розпочали з офіційної частини — бійцям вручили відзнаки, нагороди та подарунки. Дехто отримав відзнаки Хмельницького міського голови «Воля та мужність», дехто їх вже має. Запровадили цю нагороду ми винятково для хмельничан, які воювали в лавах різних підрозділів, ще у 2017 році».

Орден «Воля та мужність» вручили десятьом хмельничанам. Ще двадцять захисників, які у перші хвилі ротації в 2014-у році вирушили на фронт, отримали матеріальну допомогу та подарунки.

Серед нагороджених військовослужбовців боєць полку «Азов» Олексій Янін. Для нього війна розпочалась 2014 року в Маріуполі.

Відзнаки "Воля та мужність"

День українського добровольця відзначають із 2017 року

Захисники мали нагоду ще раз зустрітись і поспілкуватись між собою

«Я дізнався про набір в розвідувальний батальйон в Новоград-Волинському і вирішив їхати туди.Там вже вступив до лав Збройних сил України. На війну пішов, бо вважаю, що це обов’язок кожного чоловіка – захищати свою землю. Я не знаю, як можна було не піти. Вперше я потрапив на Схід восени 2014 року, це був вже далеко не мирний період. Тоді з батальйоном ми брали участь у захисті міста Маріуполі. До 2019 року я був по всій Донецькій та великій частині Луганської областей», - каже Олексій.

Додає, війну пережити допомагає бійцю надійний тил. В Олексія це дружина Тамара, яка його підтримує ось уже три роки поспіль.

Зібрались хмельницькі добровольці за круглим столом

«Ми познайомились три роки тому, Олексій вже воював на Сході. Ніколи не думала, що вийду заміж за атовця. Коли все сталось, то не знала в якому форматі це все має бути, тому що він там, я тут. Це не просто. Жінка військового це взагалі окрема тема, особливо коли вже є діти. Було таке що відмовляла його не їхати. Бо ж я, як будь-яка жінка, хочу мати чоловіка вдома. Водночас, я розумію всю небезпеку ситуації, бо йде війна», - зазначає Тамара Яніна.

Жінка зізнається, попри усю складність життя без чоловіка, вона ним надзвичайно пишається. Каже, завдяки таким як її Олексій ворог не просунувся далі.

«Краще, що я можу зробити для свого чоловіка - підтримувати і чекати, бути надійним тилом. Це не просто, але це те, чим я найбільше можу порадувати його», - ділиться Тамара.