Картини з яєчної шкаралупи виготовляють юні гуртківці зі Старокостянтинова

Півроку тому Віра освоїла новий вид мистецтва — кракле. Це мозаїка з використанням яєчної шкаралупи. Яєчна шкаралупа є близькою родичкою мармуру. Така ж міцна, прекрасно шліфується і полірується, після чого її поверхня дає рівний м'який блиск, подібний до блиску полірованої кістки чи мармуру. Такі картини довговічні і прості у виконанні.
“Після того як на вашому кухонному столі залишиться яєчна шкаралупа, не поспішайте її викидати. Відокремте від плівок, вимийте, висушіть й стовчіть. У декількох склянках розведіть фарбу різних кольорів і покладіть туди здрібнену шкаралупу. Через п'ятнадцять хвилин шкаралупа витягується виделкою й розкладається для просушування. От і готовий матеріал для мозаїки. На листок можна наклеювати також нефарбовану шкаралупу, а потім вже її розмальовувати”, - ділиться своїми секретами майстриня.
Готове кракле лакують, вправляють у рамочки чи паспарту. Такі картини виглядають набагато яскравіше, ніж мозаїка із звичайного кольорового паперу. У творчому доробку юних гуртківців уже є таких чотирнадцять картин: рибки, квіти, метелики, різноманітні тваринки.
“Коли ми почали виготовляти мозаїку із яєчної шкаралупи, з'явилася ще одна ідея: а чому б не оживити, придати нове життя старим шкіряним виробам. Відтак з'явилися об'ємні картини зі шкіри”, - продовжує свою розповідь Віра Марчук.
Різнобарвні квіти, натюрморти, портрет дівчини. Зрештою цих робіт поки що не багато. Техніка їх виконання, за словами майстрині, досить подібна до виготовлення об'ємних картин із паперу. Але трудність полягає в тому, що при роботі зі шкірою доводиться користуватися сильно розжареною плитою або вогнем. Тому такі картини роблять лише окремі гуртківці.
Шкіра - дорогий матеріал. Її вартість залежить від того, чи модного вона кольору, якості матеріалу. Щоб картина вийшла реалістичною, насиченою, довелося б, напевне, не одну сотню гривень потратити. Тому керівник гуртка запропонувала своїм вихованцям інший варіант. Для своїх майбутніх шедеврів діти використовують старе шкіряне взуття та куртки, які валялися дома як непотріб. Розрізають їх на шматки, фарбують, а окремі клаптики, які мають гарний вигляд, залишають не фарбованими. Вигадують сюжети і створюють неповторні шедеври.
Таких робіт на виставковому стенді у шкільному кабінеті трудового навчання залишилося мало. Значну частину їх гуртківці роздарували батькам та родичам. В основному, це досить прості сюжети з флористики. Бо для складніших картин у дітей поки що немає навиків. Займаються в гуртку образотворчого мистецтва дівчатка 5-7 класів. Більшість картин - це плід колективної роботи. Як розповідає Віра Марчук, картину портрет жінки виготовляли спільними зусиллями аж троє дівчаток.
А ще юні гуртківці на чолі зі своїм керівником вишивають, займаються різьбою по дереву, випалюванням. Шкільні кабінети трудового навчання подібні до виставкових залів. На стендах об'ємні картини з паперу, мережані рушники, кухонні дощечки, різноманітні сувеніри і навіть паперовий макет храму з численними куполами та дзвіницями. Зрештою, на цьому не збираються зупинятися. Вони постійно в пошуку нових та відродженні старих давно забутих видів мистецтва.