«Чи купуватимете Ви китайську гречку?»

Світлана Кабачинська, заслужений журналіст України:

«Ні. Хіба, якщо нашої на полицях не буде ані грама. Навіть заради експерименту. По-перше, я дуже люблю нашу гречку, сорти якої спеціально пристосовані до наших кліматичних умов. По-друге, - людина генетично орієнтована на продукти, вирощені в тому краї, де вона народилася. По-третє, я вважаю що імпортуючи гречку, уряд розписується під власним безсиллям. Судячи з того, як довго до нас ішла ця гречка, і враховуючи, що на полицях магазинів є наша за такою ціною, виникає питання: чи була потреба привозити її взагалі? Такі речі для нас завжди закінчуються завжди тільки погано: вітчизняний продукт витісняється імпортним, дешевшим на гривню-півтори, а потім... зупиняють виробництво, ламають заводи, продають устаткування на металобрухт».

Ігор Ратушний, голова Хмельницького обласного благодійного Фонду «Хесед Бешт», бізнесмен:

«Я її вже куштував. На смак — звичайна гречка. Вона пройшла відповідний контроль, аналізи, тому не бачу ніяких пересторог для того, щоб подавати її до столу. В залежності від ситуації, будемо купувати її і для дому, і для Фонду».

Іван Рудик, голова правління ВАТ «Проскурів»:

«Ніколи! Я не впаду так низько і не куштуватиму китайської гречки! Те, що її завезли до України — це ганьба, а не вирішення продовольчої проблеми. Якщо б наша держава підтримувала вітчизняного виробника, гарантувала рентабельну закупівельну ціну, то проблеми не було б взагалі, а одне потужне агроформування забезпечило б гречкою півобласті. До того ж, в Китаї ніколи не було продовольчої гречки. Лише кормова. Саме наші вчені-селекціонери на генетичному рівні внесли доповнення до дикої гречки, надавши їй унікальних смакових якостей. Особлива заслуга, до речі, у цій справі належить Кам'янець-Подільській аграрній академії. А те, що розповідають нам про «якість» китайської гречки з телеекранів, то це цілковита брехня лукавих людей, які продалися і виконують чиєсь комерційне завдання. За рахунок українців хтось на цій крупі нагрів собі добряче руки...»