Лакоста: смачна кава і жодних… крокодилів

Зазвичай, коли чуємо слово «лакоста», в уяві одразу виринають кросівки, футболки, бейсболки і обов’язково логотип – маленький крокодильчик. Для хмельничан «Лакоста» асоціюється з приємним відпочинком, ненав’язливою музикою і смачною кавою.

Кав’ярня «Лакоста», що на Зарічанській, після дворічної перерви знову запрацювала...Ми завітали туди після насиченого зустрічами і спілкуванням з людьми робочого дня, щоб поговорити «ні про що», відпочити фізично та «розвантажити» голову для наступного, не менш насиченого, дня.
Інтер’єр
Зала кав’ярні оформлена у спокійних пастельних сіро-кавово-чорних тонах. Великі вікна, зручні стільці і ще більш зручні дивани, тематичні картини на стінах і приємна музика для релаксації – все це створює атмосферу невагомості і уповільненого ритму життя. Неспішно відвідувачі змінюють один одного, але кав’ярня не залишається порожньою ні на мить. Можливо, саме тому персонал, розморений приємною прохолодою в приміщенні та першими, по-справжньому літніми днями, теж працює в «уповільненому режимі». Але враховуючи, що сюди приходять відпочити від активного життя, ми вирішили, що так було задумано.

Кухня
У кав’ярні, звичайно ж, головне – кава і уся супутня смакота: тістечка, вершки, коктейлі… і справді, кавова та чайна карти тут представлені досить широко. Для гурманів цих напоїв, як кажуть, є де розвернутися. Ми ж вирішили не експериментувати і замовили стандартні каву еспрессо та американо з вершками. Щоб підсолодити наше спілкування, до кави нам принесли по цукерочці. Та, враховуючи, що час був майже вечірній, на «перекус» ми замовили салати «Морська перлина» та «Каприз». До кінця трапези ми зрозуміли, що це була вечеря, адже порції тут великі, а салати – смачні. Десертами ми, на жаль, не ризикнули поласувати, бо на момент нашого візиту за скляною вітриною красувалися тільки кілька тістечок. З цього ми зрозуміли, що вони не щойно з печі. Однак, варто зазначити, що минулі кілька разів, коли нам траплялося бувати у «Лакості», тістечок було значно більше.

Загальні враження
Головної цілі нашого променаду – відпочинку – ми досягли. Навіть більше. Враховуючи те, що, як зазначалося вище, життя у «Лакості» минає в «уповільненому режимі», нам не заважали спілкуватися, не «зазирали» до тарілки і лише встигали час від часу змінювати попільнички. Загалом, залишивши у кав’ярні трохи більше вісімдесяти гривень, ми вийшли звідти задоволені, з новими силами, ідеями та бажанням працювати, і небажанням прискорювати ритм життя, заданий у «Лакості».