Уроки із смартфоном, домашка в інтернеті: як краща вчителька хімії навчає хмельницьких школярів

Сьогодні існує безліч сучасних сервісів, які допомагають зробити навчання цікавим та якісним, вважає вчителька з хімії Наталія Зима. Гаджети на її уроках давно стали нормою. Ще задовго до карантину її учні виконували домашнє завдання онлайн, проходили швидкі опитування на телефонах, щоб отримати зворотній зв'язок наприкінці уроку, та були зареєстровані у «Google classroom».

Хмельничанка вже двадцять років працює педагогом у школі і впевнена, потрібно не боятися іти попереду - чим більше вчитель має інструментів, тим більша вірогідність, що він вибере інструменти комфортні і для себе, і для дітей. А таким чином відповідно буде покращуватися якість навчання.

Освітянка цього року стала однією з кращих педагогів України, увійшовши у десятку фіналістів Національної премії «Global Teacher Prize Ukraine». А вчора, 3 жовтня, під час церемонії нагородження переможців премії хмельничанку визнали кращою вчителькою хімії 2020 року. За перемогу у номінації хмельничанка отримала грошову нагороду — 200 тисяч гривень. Половину з них Наталія Зима може використати на власний розсуд, а другу частину для розв’язання шкільних проблем.

Сайту «Є» пані Наталя повідомила, що звичайно сподівалась на перемогу у цій номінації. Як саме витратить гроші ще не вирішила, однак вже думає про новий лептоп та цікаву подорож. Яскраве враження справила на освітянку й сама церемонія, яка цьогоріч пройшла у незвичному форматі.

«Церемонія відбувалась у стилі «Teаcher Rock». Фіналісти прибули на церемонію не у банальному лімузині, а на крутих байках. Червона доріжка, вечірнє вбрання, ВВ, HARDKISS, Олександр Пономарьов, Монатік, прем'єр-міністр, натхненні вчителі і вчительки. Це була справжня вчительська рок-вечірка», - поділилася вона.

Про інноваційні підходи до навчання, як зацікавити сучасного школяра, як виховати впевнену особистість, чому стереотипи батьків інколи заважають якісному навчанню дитини, а ще про участь у Національній премії, пані Наталя розповіла кореспондентам сайту «Є».

Наталія Зима працює вчителем у хмельницькому ліцеї. Їй 52 роки і двадцять з них вона присвятила вихованню школярів. Хоча у юності готувалася до кар’єри науковця, вже за місяць викладання у школі, зрозуміла, як ця робота їй подобається.

«Школу я закінчувала у Старокостянтинові. Ще у восьмому класі я вирішила, що буду хіміком. У дев’ятому класі знала, де буду далі навчатися. Я отримувала освіту не у педагогічному вузі, а після закінчення університету працювала в науково-дослідницькому інституті. Але так сталося, поки я була в декреті, фінансування науки припинили. Тож, коли постало питання йти на роботу, а на той час Хмельницький був дуже специфічним містом – це був базар, в принципі роботи у нас не було ніде. Я згадала, що у мене в дипломі написано «хімік-викладач», - розповідає жінка. - І в останній день серпня 2000 року я прийшла на роботу в НВК №2. Я страшенно хвилювалася, думала, що за роки забула хімію, і не знала як працювати з учнями. Але завдячуючи моїй шкільній вчительці, перші уроки мені вдалося пройти дуже легко. Вона дала той поштовх і поділилася своїми методичними секретами».

Пізніше Наталію Володимирівну запросили викладати у школу №4, яка нині має назву технологічний багатопрофільний ліцей імені Артема Мазура. Там вона працює і нині вчителькою хімії.

Сучасні діти потребують щирих емоцій

«За ці 20 років я розумію, на скільки змінилися діти. Часто вчителі говорять, що діти «не такі», бо не хочуть навчатися. Але насправді змінився світ, в якому вони живуть і їм важко адаптуватися в цьому світі. У дітей дуже багато інформації, яка для їх мозку і їх психології не є прийнятною. Батьки дуже часто взагалі не знають, що робити з цими дітьми. Батьки несуть свій досвід, як виховували їх. Але досвід бабусь-дідусів на сучасних дітях не працює, - пояснює Наталія Зима. – Зараз я є класним керівником восьмого класу. Коли у нас були перші батьківські збори у п’ятому класі, я звернулася до них: підніміть руку ті, в кого у віці ваших дітей був смартфон із доступом до Інтернету. Сучасні діти ще в дитячий садочок не пішли, але вже знають, як відео на телефоні включити. А ви хочете виховувати їх, як виховували вас – так не підходить».

На своїх уроках освітянка регулярно застосовує онлайн-сервіси. Фото: скрін з відео Освіторії

За словами вчительки, насправді діти зараз більш ранимі, бо навколо них надто багато всього є. З іншого боку – вони більш відверті. Тому потребують від того, хто працює з ними, справжніх емоцій. Якщо раніше вистачало просто сказати, що треба зробити, і це працювало, то зараз треба пояснити для чого треба робити і що буде, якщо цього не зробити.

«Я декілька років поспіль починаю перший урок з того, що кажу: доведіть, що хімію не потрібно вчити, і не будемо вчити. Діти пробують це довести і самі доходять висновку, що все ж треба незалежно від того, яку професію ти плануєш собі обрати, - розповідає вона. - Я зараз не інтегрую предмет в життя, а навпаки, життя інтегрую в предмет. Мені важливо пояснити дітям на першому уроці, що в їх житті пов’язано з хімією. Хай вони не будуть хіміками, але будуть знати основу».

Сучасну тенденцію, що навчання має бути легким, Наталія Володимирівна вважає неправильною. «Ніхто не приходить в спортзал і з першого разу не стає олімпійським чемпіоном, - наводить приклад вона. - Ми проводимо дні науки, де показуємо різні досліди. Але на уроках не потрібна яскрава картинка, тоді втрачається глибина. Школярі мають зрозуміти, що навчання має бути не тільки цікавим, але й важким».

До теми: Як у Хмельницькому справляється з дошкільнятами чоловік-вихователь.

Як зазначає Наталія Зима, зараз на перший план виходить безпека школярів – не лише фізична, але й моральна. Хоча, як зізнається педагог, освітнє середовище має бути комфортне для всіх учасників процесу.

«Ми часто говоримо, що головне, щоб дітям було комфортно. Але це неправильно. Комфортно має бути і дітям, і вчителям, і батькам. А якщо будемо думати про комфорт лише дітей, створимо ілюзію бульбашки і вони потім не справляються в сучасному світі», - говорить вона.

Діти бояться, але довіряють

Бути суворим, але справедливим вчителем – такої позиції дотримується Наталія Володимирівна. А ще треба налагодити стосунки так, щоб була довіра, адже бувають різні ситуації. Говорить, важливо відрізняти справжню причину і банальну лінь – для цього потрібно, щоб школярі не боялися сказати «я проспав».

«Я давно навчилася. Я дітям пояснюю, що вони не учні, а здобувачі освіти. Термін говорить про те, що я не можу навчити, але можу допомогти, а вони можуть здобути. Змінюється термін і міняється сенс», - пояснює вона.

З дітьми потрібно будувати стосунки так, щоб була довіра. Фото: з фейсбуку Наталії Зими

А ще завжди потрібно розмежовувати оцінку особистості та предметну оцінку. «У нас немає негативних оцінок. Їх зробили батьки з свого досвіду. Насправді в системі оцінювання бали від 1 до 12 всі позитивні. Це початковий рівень, середній, достатній та високий. Ти не можеш бути високого рівня по всіх предметах, а може і не хочеш. Але від того, що ти маєш оцінку початкового рівня, не означає, що ти гірша людина, - каже педагог. - У мене є маса прикладів, коли школярі мали початковий чи середній рівень з хімії та не почували себе дискомфортно. З ними вже дорослими ми класно спілкуємося і вони не мають образ, адже це не переходить на особисте».

Коли діти вчаться дистанційно

Онлайн-технології Наталія Зима використовувала задовго до карантину. Завдяки цьому перехід на дистанційну форму навчання на був таким «болісним».

«Це було так зване карантинне навчання, адже дистанційна освіта передбачає зовсім інші речі. Але у мене телефон і доступ до онлайн-ресурсів на уроках використовувався вже певно років три. Минулого року мій клас, тоді ще сьомий, почав вивчати хімію. Я запропонувала зареєструватися в «Google classroom». Був шалений спротив від батьків, адже діти й так сидять постійно в телефонах. А коли настало несподівано дистанційне навчання, батьки зраділи, адже школярі вже вміють це робити», - згадує вчителька.

Під час карантину, розповідає освітянка, дітям найбільше не вистачало живого спілкування. Тож коли усі повернулися у школу, просто не могли наговоритися.

«Зараз після карантину багато чого проходить онлайн. Для самоосвіти та саморозвитку це велика можливість. Є дуже багато корисного, просто потрібно знаходити час, щоб все засвоїти. І дітей так треба навчати», - додає вона.

У десятці кращих

Вже вчетверте в Україні проходить Національна премія для вчителів «Global Teacher Prize Ukraine». Серед тисяч педагогів з усієї України у десятку кращих цього року увійшла Наталія Зима з Хмельницького. «До мене зателефонували з «Освіторії», сказали, що є номінація і чи я не хотіла б заповнити анкету. Я погодилася, а потім п’ятсот раз казала, що не буду її заповнювати. Анкета дуже велика і дуже рефлексивна. Це рефлексії про педагогічне життя: як прийшла в професію, як себе бачиш в професії, як працюєш з дітьми в класі, як працюєш з дітьми поза класом. Як працюєш з батьками, колегами, - говорить вчителька. - На першому етапі анкети читали і оцінювали за певними критеріями волонтери. Для мене вже було перемогою, що я потрапила в топ-50. А після оголошення п’ятдесятки потрібно було написати есе і було коротке телефонне інерв’ю. Після того вже фіналістів відбирали партнерські організації за своїми критеріями. Тут, я вважаю, вже було як пощастить. Адже не кожен у нас вміє про себе гарно написати, чи розповісти. У нас ментально прийнято, що легше розказати про свої невдачі, ніж похвалити себе».

Наталія Зима зізнається: неочікувала, що потрапить у топ-10 кращих вчителів. Фото: з фесбуку освітянки

Найцікавіше у було у Дніпрі, говорить хмельничанка. Там десятка кращих педагогів змагалася протягом чотирьох днів. Був квест у парах, самопрезентація та навіть імпровізований вечірній «Мастершеф», який став випробуванням на вміння працювати в команді. Готували вчителі й парні уроки для дніпровських школярів в онлайн та офлайн форматі. Ще одного дня за десять хвилин розробляли один з напрямків стратегії розвитку освіти Дніпропетровської області, а потім протягом тридцяти хвилин готували стратегію розвитку Нової української школи і презентували це журі.
За словами освітянки, завдяки участі в премії не лише отримала масу яскравих вражень, але й здобула корисний досвід, познайомилася з креативними та цікавими людьми.

Кожен вчитель приніс щось в наше життя

Як зізнається Наталія Зима, у Хмельницькому є велика кількість успішних вчителів, які йдуть у ногу з часом та можуть багато корисного навчити не лише школярів, але й своїй колег. Однак зазвичай їхні історії успіху залишаються непоміченими.

«Якщо стаються в школі негативні випадки чи проблеми, це активно поширюється. А чомусь про досягнення вчителів мовчать. Людина не піде в професію, якщо там вона не бачить перспективи, де є зневага і висвітлюється негатив. Будь-яка професія має приносити не лише фінансову складову, але й моральне задоволення. Ніхто не піде в професію, де є зневага», - пояснює вона.

 Із дітьми потрібно бути щирими і чесними, говорить Наталія Зима. Фото: з фейсбуку вчительки.

У нашому суспільстві тривалий час складався стереотип, що вчителі це особливі люди, говорить освітянка. «Залишилося ікону написати і на покутті приліпити. Ніби у вчителів немає особистого життя, немає проблем. Що педагог завжди має бути у вчительському костюмчику із вчительською зачіскою. Людина проходить в систему і має під неї під лаштуватися, - вважає Наталія Зима. - Коли я тільки пішла працювати в школу, мене діти влітку в іншому одязі не впізнавали. А потім я зрозуміла, що цю систему можна ламати. Хоча хтось в ній залишається. Але таких вчителів не люблять діти. Дітям треба живу людину, яка так само відчуває емоції. У нас НУШ вчить школярів заявляти про свої емоції, відстоювати свою територію. Але вчителі теж мають це робити».