ye-logo.v1.2

«Коли система не могла людину зупинити, вона її вбивала» - на Хмельниччині презентували книгу про Стуса

Суспільство 2146

Книга присвячена останнім 5-ти рокам життя Василя Стуса та містить документи другої судової справи над поетом.

Учора, 11 березня, в Хмельницькому, журналіст та історик Вахтанг Кіпіані презентував книгу «Справа Василя Стуса», в якій він забрав архівні документи з останньої кримінальної справи поета. Презентація відбулася в Хмельницькій обласній науковій бібліотеці. Згодом видання презентували також в Красилові та Волочиську, а сьогодні – в Дунаївцях та Кам’янці-Подільському.

Василя Стуса судили двічі. У книзі Вахтанг Кіпіані зібрав документи саме другої судової справи. Він опрацював шість томів.

«Книга присвячена останнім 5-ти рокам життя Стуса, - розповідає автор. - Це другий термін ув’язнення, коли він, як член Гельсінської групи, став на захист іншої людини – поета і музиканта Миколи Горбаля, якого звинуватили у злочині. Знаючи, що цього не було, Стус кидається на захист. Фактично, я показую людину, яка могла змовчати - як змовчали сотні інших. А він став на його захист».

За словами Вахтанга Кіпіані - Стус – одна з найбільших фігур не лише літератури, а й взагалі українського життя ХХ століття. Він пише про нього 30 років, спілкується з тими, хто знав Стуса, хто сидів з ним в таборах, з родиною. Утім, каже, повну картину, звісно ж, могли дати архіви КДБ. Однак, коли 90-х роках минулого століття дослідники зверталися до органів (уже СБУ), то їм надавали тільки вирок.

Лише в 2015 році, коли архіви стали відкритими, – почала народжуватися ця книга.

«Вона для людей, для яких, навіть не заглиблюючись в літературу (в книзі нема жодного слова про поезію), Стус постає справжнім. Як людина велика, сильна. Фактично ця книга про перемогу української людини», - каже Вахтанг Кіпіані.

Власне, унікальність «Справи Василя Стуса», зазначає Вахтанг Кіпіані, і полягає в тому, що відкритою є вся справа поета – від першої до останньої сторінки.

«Я опрацьовував ці документи, розуміючи, що інтерес до Стуса, принаймні кілька поколінь, буде дуже сильним, - каже він. - Як громадянин – він неймовірно надихаючий. Але він не міг говорити вільно на велику аудиторію. За 20 останніх років життя Стуса в Радянському союзі не було надруковано жодної рядка з його підписом. Його вбили як літератора – за 20 років до фізичної смерті. Я все це перечитував і переживав, розуміючи, якщо все це зібрати в том, то він зробить людей сильнішими, опірними злу, спираючись на приклад тих, хто поводив себе гідно, правильно і сучасно в тих жахливих умовах».

90 відсотків книги «Справа Василя Стуса» – це матеріали з шести томів судової справи проти поета

Тож 90 відсотків книги «Справа Василя Стуса» – це матеріали з тих шести томів справи, які зібрані, фактично в одному томі. Також тут є серія статей, які розкривають обставини останніх 5-ти років життя Василя Стуса.

«Справа починається навесні 1980 року, а закінчується, фактично його смертю 1985 року. Стус був засуджений до 15 років, відсидів близько 5-ти, - каже Вахтанг Кіпіані. - Я хотів показати ці роки максимально об’ємно. Звісно ж, матеріали КДБ не дають такої можливості. Тому я попросив співв’язня Василя Стуса Василя Овсієнка переробити свою колишню публікацію про смерть Стуса і додав до книги. Версій на даний момент є три: серце, самогубство та вбивство – навмисне чи ненавмисне. Ця історія важлива, вона дає зрозуміти, що коли існуюча система не могла людину зупинити, вона її вбивала. І Стус кожен день піддівався тортурам. Передусім емоційним».

У книзі є також інтерв’ю з людиною, яка останньою бачила Стуса живим. Це його співкамерник російський політв’язень Леонід Бородін.

«Фактично, разом посадили російського націоналіста з українським, - розповідає Вахтанг Кіпіані. - В інтерв’ю він говорив, що їх посадили, щоб вони один одному горло перегризли. Але навіть через багато років Бородін говорив, що Стус був легендарною фігурою. Саме він почув з вуст Стуса, коли того виводили з камери в карцер, фразу:

«Оголошую голодівку». «Какую?» - перепитав Бородін. «До конца» - відповів Стус. Ось це «до кінця» - тоді й прозвучало».

Також, за словами автора, в книзі є додатковий матеріал, якого не могло юридично бути в справі, це таборові нотатки Стуса.

«12 останніх, як сьогодні ми б їх назвали, блогів Василя Стуса на різноманітні теми, - розповідає він. – До слова, ніхто, крім Стуса, не зміг передати на волю з цього табору хоч щось, хоч клаптик… Передав, звісно, не він сам. Стуса настільки ретельно обшукували, позбавляли побачень… Це зробив литовець, який відсидів в таборах майже 40 років…»

4 вересня 1985 року Стус загинув. Загинув тоді, коли вже була оголошена так звана перебудова. На жаль, йому не вистачило трохи часу, щоби повернутися і стати частиною нашого життя…

Під час презентації книги в Хмельницькому також виступив колишній дисидент, хмельничанин Кузьма Матвіюк. Його заарештували в липні 1972 і кинули до мордовських таборів. Він сидів у той час, що й Стус, коли поет був засуджений вперше, у сусідній зоні. Нині Кузьма Матвіюк не лише веде активну громадську діяльності, а й ділиться з молодим поколінням про ті часи, щоб дати змогу зрозуміти, настільки страшною була існуюча на той час тоталітарна система.

Під час презентації книги в Хмельницькому також виступив колишній дисидент, хмельничанин Кузьма Матвіюк

Про позов на суд над «Справою Василя Стуса»

Саме книга «Справа Василя Стуса» в сучасній Україні опинилася на лаві підсудних. У вересні минулого року народний депутат Віктор Медведчук заявив, що просить суд заборонити книжку «Справа Василя Стуса», бо та містить «висловлювання, які не відповідають дійсності». Саме Віктор Медведчук був державним захисником українського поета під час судового процесу. Вахтанг Кіпіані назвав позов тиском на свободу слова.

19 жовтня 2020 року Дарницький районний суд Києва частково задовольнив позов Медведчука. Суд зобов’язав Кіпіані і видавництво Vivat видалити з книжки із розділів «Кримінальна справа №5. Книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Василя Стуса» інформацію про особу Медведчука.

Після того, як Дарницький суд Києва частково задовольнив судовий позов Віктора Медведчука, книга «Справа Василя Стуса» ще більше зацікавила українців. В соцмережах навіть оголосили флешмоб із закликом «Прочитай книжку про Стуса». Після чого видавництво декілька разів додруковувало наклад.

Наразі судовий процес продовжується. 19 березня Київський апеляційний суд продовжить засідання за скаргою у справі щодо книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса», поданою видавництвом Vivat.

Утім, як зазначає Вахтанг Кіпіані, «Справа Василя Стуса» прозвучала ще до позову Віктора Медведчука.

«На той момент, за три літніх місяці після виходу, вона вже була продана накладом у майже 9 тисяч примірників, - каже Кіпіані. - Але вони не врахували, що інтерес і опір суспільства народжується в момент викликів. І подача позову – означала саме виклик для людей. За один день було викуплено все, що тільки було в книгарнях чи на складах, черга на попереднє замовлення додруку видання вишикувалася у понад 40 тисяч людей. Усі три наступні наклади розкупили миттєво. Нині в сумі це майже 100 тисяч примірників».

За словами Вахтанга Кіпіані, так фактично було здійснено політичний тиск на саму книгу через позов.

«А потім - через рішення суду, де «Справа Василя Стуса» була визнана як така, що містить три пункти неправди та заборону на поширення цієї інформації про Медведчука з моїх вуст. Якби рішення на сьогодні вже було чинним, то вийшло б так: Медведчук був адвокатом Стуса, але про це говорити не можна. Лише з його дозволу. Це глум. І це ми маємо у ХІХ столітті», - додає він

Після спілкування з Вахтангом Кіпіані про Стуса та книгу, кожен бажаючий міг отримати автограф автора

Загалом, на погляд Вахтанга Кіпіані сталося навіть дещо страшніше. І навіть не те, чого формально вимагав Медведчук, додає історик.

«Він вимагав заборонити книгу як таку, бо там, на його думку є неправда, - пояснює автор. - А суддя вирішив, а давай ми заборонимо ще й всім іншим досліджувати справи Стуса… І в один момент, без всяких експертиз, суддя вирішив, що частина книжки є художньою. Це на мій погляд – абсурд. Іменем України прийнято абсурдне рішення. То тепер кожна книжка може бути визнана художньою? І це страшно не тому, що художньою бути гірше, ніж науково-документальною. А тому, що якщо це художня книги – ми маємо брати дозволу на оприлюднення імен у героїв наших книг. І зокрема у Медведчука. Тобто, якщо ми писатимемо про рух опору, маємо питати дозволу катів?.. Виходить, за що ми 30 років боролися… Якщо ж ми зможемо довести протилежне – справа Стуса переможе».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую