Хмельницький Online: близькі проблеми Дальніх Гречан

Коли за костьолом дорога відгалузилася ліворуч, у симпатичної водійки таксі помітно спохмурніло обличчя. Чому? Вертляву автівку почало підкидати на вибоїнах, наче дітлахів на батуті. Ледве минули кладовище, а попереду їх не меншало, особливо неподалік станції Гречани Південно-Західної залізниці.
— Майже щоденно всеукраїнські ЗМІ навперебій інформують, що за дороги, нарешті, влада взялася всерйоз, — не витримала водій. — Можливо, там, де іноземці добиратимуться на спортивний форум Євро-2012. Та тільки не в цих Гречанах, що іменуються Дальніми. Тут, як бачите, сам чорт ноги поламає. А вулиця Волочиська за Гречанською залізничною вузловою лікарнею переходить у трасу, що з’єднує обласний центр із Наркевичами, Підволочиськом, Білогір’ям... Можна уявити, які збитки приносить власникам транспортних засобів лише ця ділянка дороги, якщо нею щоденно курсують сотні автомобілів.
— Певно, Волочиську ось-ось мають відремонтувати. Просто ще не дійшла черга, — стараюся заспокоїти знервовану жінку.
— Якщо так, як минулого року, то краще не треба. Через місяць-другий все одно буде те ж саме. Навіщо даремно кошти витрачати, якщо ремонтники халтурять?..
Її зневіру можна зрозуміти, за кермом вона надивилася всякого, а висновок напросився один: краще раз провести ремонтні роботи, як вимагає технологічний процес, ніж щороку повертатися до них, вислуховуючи справедливі нарікання обурених водіїв та мешканців мікрорайону. Хочеться вірити, що ремонтники постараються відновити втрачену довіру і виконуватимуть роботи якісно та добросовісно.
Якщо мешканці вул. Волочиської можуть надіятися, що її згодом облаштують, то їх сусіди з вулиці Вокзальної такої певності не мають. 150-метрова вуличка, яку ще називають “алейкою”, з’єднує залізничну станцію Гречани із вузловою залізничною поліклінікою і цілком заслужено теж вважається залізничною тим більше, що віднедавна носить ім’я колишнього очільника Української залізниці Бориса Олійника, який чимало зробив для її розвитку та модернізації. Здавалося, хто-хто, а ця невелика вулиця має стати найкращою в цьому мікрорайоні обласного центру, оскільки неподалік функціонує Гречанське локомотивне депо, що вважається одним із кращих в Україні. Але вона теж у жахливому стані і потребує негайного ремонту, на який ніяк не зважиться ні локомотивне депо, ні залізнична станція. Автор цих рядків ще навесні розмовляв із очільником локомотивного депо Анатолієм Шиндером з приводу ремонту “алейки”, але безрезультатно. Анатолій Миколайович не проти внести свою лепту у благоустрій рідних Гречан, але побоюється стягнень вищих інстанцій за нецільове використання державних коштів. Хочеться сподіватися, що на усі ці проблеми зверне увагу й комітет самоврядування мікрорайону, який запрацював у Гречанах віднедавна. Адже, здається, там зібралися небайдужі люди.
А тим часом у Дальніх Гречанах, що розкинулися за кілька сотень метрів від осередку місцевої влади — спортивно-культурного центру “Плоскирів”, за навісним мостом через залізничні магістралі немає жодного дитячого майданчика, жодної лавочки, де б могли відпочити пенсіонери чи молоденькі матусі зі своїми дітьми. Більше того, залізнична “алейка”, певно, втратила свій статус пішохідної і стала небезпечною для дітей та дорослих, які запросто можуть потрапити під колеса гасаючих автівок.
А скільки незручностей доводиться терпіти пасажирам приміських потягів, йдучи навісним мостом через залізничні колії! Особливо тим, які користуються “кравчучками”. Їх потрібно нести в руках, піднімаючись чи опускаючись сходами моста, оскільки вони не облаштовані елементарними пристроями для багажа. Що-що, а це вже компетенція залізничників, які мають дбати про пасажирів своїх потягів. Ще й недавно вздовж “алейки” працювало три водоколонки. Нині лише одна діюча аж біля поліклініки. А ту, що біля залізничного моста, спеціально не ремонтують, бо ж майстри залізничного господарства скаржаться, що вона часто виходить із ладу.

Іван Бубен. proskuriv.info