«Тата більше немає»: у Хмельницькому попрощалися із командиром Вадимом Гаврилюком

Вадим Гаврилюк героїчно жив, мав велике серце і веселу вдачу, завжди з любов’ю ставився до сім’ї, родини, друзів, своєї справи й країни. За неї з любов’ю і загинув. Так коротко розповідають про Вадима Гаврилюка його сусіди та друзі. «Я захисник», —  казав Вадим при зустрічі з ними і всі про це знали, адже рішення стати військовим і захищати країну він прийняв ще у 2014 році.

Командир батальйону, 35-річний військовий Вадим Гаврилюк загинув 17 липня у Миколаєві. Побратими кажуть, був для них як батько: надійний, класний, добрий, справжній Герой. 

Із Героєм прощалися десятки людей. Усі зі сльозами на очах, співчуттям і вдячністю за те, що спокійний сон у Хмельницькому забезпечують такі як Вадим Гаврилюк — справжні воїни, офіцери, військові.

«Вони своєю кров’ю окропили нашу свободу сьогодні й в майбутньому часі. Наша держава заснована на мученицькому подвигу предків і на звитяжності наших сучасників, Великих українців, громадян у яких велике любляче серце. Хоча воно, це серце, як м’яз, дуже маленьке в наших грудях б’ється. Це серце не лише любило сім’ю, батьків, але й нашу велику спільну неньку Україну. Ми її не обираємо, нам її дає Господь і нам на ній жити, творити й коли приходить лиха година — боронити її. Навіть ціною власного життя», — каже капелан Олег Макаровський.

А поряд з труною батька плаче донька і каже «Тата більше немає!», ледь стримуючи сльози тримає свічку син, схилилася над труною дружина, мати, велика родина, яку любив і цінував Вадим.

«Коли ти чуєш плач дитини, це ріже по серцю і це справжній біль! Ми маємо пам’ятати Вадима не словом, а ділом і за кожну дитячу сльозинку ми зобов’язані помститися», — каже міський голова Олександр Симчишин. 

Важко втрачати всіх наших Героїв, а кадрових військових, які свідомо обрали цей шлях, ще важче, - каже полковник Вадим Жураковський.

Вадима Гаврилюка поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.