«Кіна» не буде

Величезну папку звернень та скарг, яких за довгі роки накопичилося більше 90, не рахуючи відписок від чиновників,  Володимир Попик, мешканець мікрорайону Сонячний, що у місті Шепетівка, діставати для того, щоб продемонструвати кореспонденту обласної газети, не квапиться. Каже, що вже втомився її тягати за собою то у обласний центр, то у столицю. Лише за останні три роки він побував  більше десяти разів у приймальні громадян облдержадміністрації і 47 разів телефонував на гарячу лінію Кабінету Міністрів. Проте, всі його зусилля поки виявилися марними. Він, як і раніше, продовжує заливати пальне до свого старенького генератора, щоб хоча б декілька годин на добу мати у своїй оселі світло…
Для третього за величиною міста Хмельниччини, центр якого забудований багатоповерхівками та заповнений транспортом, мікрорайон Сонячний – суцільна оаза.  Неподалік ліс, свіже повітря і, найголовніше, будуй на своїх десяти сотках оселю за власним проектом та можливостями. Такий собі затишний куточок, включений в межі міста. Ще наприкінці «перебудови», за словами головного архітектора Шепетівки Володимира Данкова, за тодішніми планами, тут на території у 256 га повинні були з’явитися охайні будиночки, школа, дитячий садок та й, взагалі, усі можливі блага цивілізації. І все б нічого, проте у 90-ті, з розвалом СРСР, на 1500 виділених земельних ділянках змогли повноцінно побудуватися лише 86 сімей. Ще 180 будинків нині залишилися закинутими. Хоча, що там казати, при відсутності електрики, газу і доріг сімейного затишку не влаштуєш… 

ХТО НЕ ВСТИГ, ТОЙ СПІЗНИВСЯ
Пані Наталя є однією з небагатьох мешканок провулку, названого на честь українського гумориста Остапа Вишні. Хоча самій не до сміху. Каже, що усі комунікації до власної оселі довелося тягнути самотужки, незважаючи на численні обіцянки місцевої влади. «Все підводили до свого дому власними силами, – каже пані Галина. – Усі комунікації облаштовували за власний кошт. Інколи навіть прикро стає, що оце «райське місце» декілька разів намагалася проміняти на квартиру у багатоповерхівці. Та нам просто пощастило, що нині можу користуватися усіма благами цивілізації. Завдяки сусіду, котрий мав «зв’язки», провели газ, коли будували першу трансформаторну підстанцію (ТП), змогли підключити електрику. Проте, зараз ані газу, ані світла не вистачає. Справа в тому, що коли почали підключати до підстанції нові будинки, напруга стала такою малою, що одночасно декількома побутовими приладами стало неможливо працювати. Прикро, що ми усе робили за свої гроші, а ті будинки, які знаходяться по той бік мікрорайону, підключаються до нас задарма та й ще хочуть, щоб їм держава оплатила і стовпи, і лінії…
Та найбільше мене бентежать дороги. Скільки разів ми їх підсипали, самі облаштовували, та щойно пройде дощ – вибратися нікуди не можна».
Наталя Жигадло проживає у мікрорайоні Сонячний на вулиці Довженка, проте з усіх благ цивілізації, на відміну від своїх сусідів, має лише електрику, а опалюється будинок дровами. Та й цим задоволена. «Про пральну машину я взагалі мовчу. Може працювати лише один потужний прилад. А взимку, взагалі, страшно уявити, що робиться – лампочка блимає, дитину до школи не зібрати, а коли виходиш надвір, такі кучугури усюди, що ані ногами, ані машиною не проїхати. Звісно, що усе розчищаємо власними силами та за власний кошт. Проте, навіть, коли вийдеш на трасу, не завжди знаєш, чим твоя дитина встигне до школи дістатися. Автобуси ходять через раз і до нашого мікрорайону не заїжджають».
Хоча, на свою долю Наталя Жигадло не дуже нарікає. Радить піднятися на вулицю Леонтовича де навіть світла немає. «Мені незрозуміло, чому у нашому мікрорайоні, який вважається зоною спостереження ХАЕС, і нині немає світла, – каже Володимир Попик. – При цьому адміністрація АЕС цей факт визнає, є всі необхідні державні документи. Наявність електрики вирішила  б усі наші проблеми. Запевняю вас, що не пустували б у нас оселі, і люди залюбки сюди поїхали б жити».

ТРИДЦЯТЬ КІЛОМЕТРІВ РОЗБРАТУ
Виявляється, що виділити мільйон на вирішення проблем жителів мікрорайону Сонячний просто так ніхто не в змозі. За словами першого заступника міського голови Шепетівки Володимира Заблоцького, згідно з усіма нині діючими нормативними документами, Хмельницька атомна електростанція  на об’єкти 30-кілометрової зони спостереження виділяє кошти, які йдуть до обласного бюджету. Там ця сума розподіляється між населеними пунктами, які входять у зону спостереження. Проте районний центр останній раз бачив їх лише у 2003 році.
Справа в тому, що нині Шепетівка не внесена в існуючий перелік населених пунктів, які входять до 30-кілометрової зони спостереження АЕС. Тому й претендувати на якісь грошові вливання, які б вирішили, зокрема, проблему мікрорайону «Сонячний», нема чого.  
«До 30-кілометрової зони входять лише окремі вулиці Шепетівки та мікрорайон Сонячний. Входять, та не включені. Хоча міська рада вже направила лист до Українського ядерного товариства з проханням включити місто до зони спостереження. Для цього у нас є усі науково-економічні обгрунтування та висновки державної експертизи, розроблені компетентними організаціями ще у 2007 році, – розповідає Володимир Адамович. – А проводити електрифікацію за кошти міського бюджету ми не маємо змоги. Допомагаємо, чим можемо. У минулому році ми побудували трансформаторну підстанцію №2. Загалом, за нашими підрахунками,  загальна вартість будівництва ліній електропередач і трансформаторних підстанцій житлового масиву «Сонячний» становить близько трьох мільйонів гривень».
До речі, запуск славнозвісної ТП№2 повинен був вирішити питання з перепадами напруги у Сонячному та дозволити продовжити тут електрифікацію. Проте, за словами міських чиновників, державна інспекція охорони праці запуск підстанції призупинила на невизначений термін. Виявляється, коли трансформаторну підстанцію будували, замість двох трансформаторів на 160 ВАТ, прописаних у проектній документації, електропостачальна компанія встановила один – на 250. Хоча, в «Хмельницькобленерго» кажуть, що цього цілком достатньо…
За словами мешканців мікрорайону, нині уся їх надія на вирішення багаторічного питання покладена на губернатора. До того ж, період нині вдалий – передвиборчі перегони.