ye-logo.v1.2

Життя у шелтері: як допомагають переселенцям, які через війну опинилися на Хмельниччині

Суспільство 2222

Понад 370 тисяч українців прийняла Хмельниччина з початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Частина з них залишилися мешкати в області й нині тут знайшли свій прихисток.

Розставлені ліжка у колишніх класних кімнатах, або ж просто матраци, розстелені на підлозі вздовж стіни. Поруч біля кожного великі пакети, в яких поспіхом зібране життя людей, що втекли від війни. Навпроти столик, де акуратно стоять чашки і тарілки. У тих кімнатах майже постійно людно і чутно дитячих сміх, а ще багато сумних і зморених очей.

Попри всі жахи війни, життя триває – малеча швидко адаптовується в новій атмосфері і забавляється іграшками, що подарували небайдужі. Незнайомці, об’єднані спільним горем, знаходять взаємопорозуміння. Дорослі, малі, старі – усі мирно уживаються разом на невеликій території. Їх серце гріють спогади про рідний дім і сподівання, що жахіття минуть, а життя налагодиться.

У кожного з цих людей своя історія. Комусь вдалося втекти з пекельного Маріуполя, когось вивезли з окупованого Ізюма… з розбомбленого Краматорська… Лисичанська… Багато з них, залишившись без роботи і засобів для життя, більше не мають куди повернутися. Тікаючи від війни, вони забирали з собою лише найцінніше, й тепер потребують елементарної підтримки від небайдужих.

Частина переселенців нині продовжує мешкати у шелтерах.

На Хмельниччині продовжують діяти центри, які слугують тимчасовим житлом для переселенців. Їх називають «шелтерами» і розгортають при соціальних установах, гуртожитках, храмах, освітніх закладах чи офісах у різних громадах області. Діє такий і в одному з дитячих садків Чемеровецької громади.

Вперше тут людей прийняли у березні. Як згадує директорка освітнього закладу Оксана Гураль, облаштовувати тимчасове житло допомагали усім селом. Працівники садочку знесли всі речі в одну кімнату, а інші чотири кімнати віддали переселенцям. Тоді в дитсадку поселили 23 людини з Київщини. Селяни зносили все, що мали: консерви, картоплю, яйця, курей. Місцевий священик, отець Василь, забезпечив шелтер матрацами, ковдрами, подушками, одягом. Так евакуйовані кияни пробули місяць на Чемеровеччині поки не повернулися додому.

Місяць тому в дитячому садку знову прихистили евакуйованих з зони бойових українців. Тимчасове житло тут знайшли люди з Донецької області та Харківської областей. Раніше вони жили в іншому дитячому садку, тепер їх переселили сюди. Встановленого терміну, скільки вони зможуть пробути тут, немає. Однак звичну роботу в навчальному закладі можуть відновити, а переселенцям вчергове запропонують новий тимчасовий прихисток… Кажуть: іншого виходу немає.

Людям, які через війну опинилися на Хмельниччині, допомагають волонтери і благодійники.

В таких умовах нині минає життя багатьох переселенців. Допомагають подолати труднощі та забезпечити найнеобхіднішим волонтери та благодійники. Однією з тих благодійних організацій, яка продовжує підтримувати внутрішньо переміщених осіб, є благодійний фонд «Карітас-Хмельницький УГКЦ». Нагодувати гарячим обідом, забезпечити продуктовим набором, одягом, транспортним перевезенням, або ж допомогти з відновленням документів, пошуком тимчасової оселі чи орендою житла – від 24 лютого послуги організації в області отримали більше 22 тисяч переселенців.

Разом з тим, благодійники опікуються шелтерами у громадах Хмельниччини. Крім продуктових наборів, допомагають людям підготуватися до зими: роздають сім’ям теплі комплекти, а ще привозять запаси дров, щоб опалювати приміщення.

Понад пів сотні продуктових наборів, "теплі" набори надали потребуючим у шелтерах Чемеровецької громади.

Як розповідає спеціаліст з адвокації «Карітасу» Олеся Кузенко, «теплі комплекти» в рамках проєкту «Реагування на надзвичайні ситуації в наслідок бойових дій в Україні 2022» вже роздали у Хмельницькому і в шелтерах на Чемеровеччині. Також їх отримують багатодітні сім’ї, соціально незахищені верстви населення. На черзі – шелтери інших громад.

«У нас є база людей, які підпадають під різні категорії допомоги. Ми з ними зв’язуємося і повідомляємо, чим можемо допомогти. Або вони нам пишуть у соціальних мережах, або телефонують і розповідають чого потребують, ми намагаємося допомогти вирішити проблему, - говорить вона. - Раніше у нас були екстрені одноразові продуктові набори допомоги. Були великі сімейні, які роздавали раз на місяць. Зараз теж розвозимо по громадах продуктові набори разом з наборами із ковдри, пледів і карематів».

Будучи у відносній безепеці, вони мріють повернутися до рідного дому.

Люди у шелтерах дякують за допомогу й розповідають, як обжилися на новому місці, а ще скромно зізнаються чого потребують. Кажуть, що разом з забезпеченням елементарними речами відчувають і турботу та людяність незнайомців. Саме це допомагає пережити всі труднощі та вірити у світле майбутнє.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую