«Це історія не лише про нас…»: понад 10 тисяч м’ясних консерв приготували віньківчани для бійців на передовій

«Каша з м’ясом – краще, ніж тушонка, бо у бійців не завжди є хліб», – кажуть господині з Віньковецької громади, які з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну рашистських орків самоорганізувалися й виготовляють поживні продукти для українських захисників.

А почалося все з того, що місцевий житель вирішив віддати для бійців ЗСУ свиню, яку сам вигодував… Проте потрібно було її розробити та переробити. На допомогу прийшли вчителі з декількох шкіл і дитсадків Віньковецької громади.

«Ми стали думати, де все це можемо зробити, – пригадує вчителька початкових класів Тетяна Грібова. – Наша колега Наталія Слишинська, котра мешкає в селі Подолянське, на околиці Віньківців, запропонувала свою кухню в приватному будинку. Її сина та зятя війна застала на передовій, на Донеччині. Ще один син – рятувальник. На жаль, у квітні зять загинув…»

Думали-гадали, що робити з м’ясом, і вирішили закрити тушонки. Тетяна вдома спробувала зробити кашу з м’ясом. Рецепт сподобався, тож частину м’яса закрили з крупами. Перші банки, крупи, кришки та спеції кожен приносив зі свого дому. Підсобити господиням виявили бажання ще кілька освітян, їхні друзі.

З початку війни виготовили вже понад 10 тисяч банок м’ясної каші та тушонок

Першу партію консервів та трохи закопчених м’яса й сала передали на фронт через волонтерів з Городка. Натомість військові надіслали фотозвіт та вдячні слова за смачні подарунки.

«Після того, як ми зробили першу партію консервів, вирішили поділитися результатом у соцмережах, – каже Наталія Дилян. – Подумали, можливо ще хтось захоче доєднатися до такої гарної і потрібної справи. Знаєте, відгукнулося дуже багато людей. Запитували, як і чим можуть допомогти».

У ті дні все дуже швидко закрутилося: люди приносили продукти, скидали на картку кошти, у місцевому магазині встановили скриньку для збору коштів. З часом волонтери стали допомагати з банками і кришками, місцеві підприємці привозили курятину, свинину, телятину.

Смачну кашу передають українським бійцям на передову

«Знайомий, який працює в столиці, організував там збір коштів на своєму підприємстві, – розповіла Ольга Коваль. – Вони передали нам 10 тисяч гривень. Ми ще трохи добавили і купили дві свині. Кошти передавали і з-за кордону родичі, і знайомі місцевих мешканців. Ми навіть не думали, що справа буде такою тривалою і затягнеться донині…»

За всі місяці війни команда, в якій нині 11 чоловік: крім Тетяни, Ольги та Наталії, до справи долучилися Ігор Гвоздовський, Наталя та Володимир Диляни, Людмила та Алік Матковські, Майя Добрянська, Валентина Звезда, Наталія Зайцева, готували і паштети, і соління, і копчення. Проте основною спеціалізацією стали, все ж таки, рисові, гречані, перлові, ячмінні каші з м’ясом та тушонки. Ігор розробив етикетки, на яких вказують дату виготовлення, назву продукту, його вміст та хто виготовив. Розширили також і межі Наталчиної кухні – кожен придбав собі автоклав і забирає додому готові банки, щоб тушкувати.

«За один раз ми всі разом тушкуємо мінімум 140 банок, – каже Ігор. – А максимально вдалося закрити 197 банок. Всього ж від початку нашої діяльності виготовили понад 10 тисяч банок».

«Буває, заколе хтось свиню, частину м’яса і сала нам приносить, – продовжує Тетяна. – І крупи приносили, інші продукти. Волонтери з Хмельницького та Ярмолинеччини привозили багато кришок, вологі серветки, каву, цигарки. Їх вкладали до ящиків з консервами, бо просили бійці. Коли запас скінчився, самі купували все необхідне. Крім того, в кожен ящик вкладали дитячі малюнки й обов’язково записку: «Дорогий солдате, якщо тобі сподобалася наша каша чи тушонка, надішліть нам, будь ласка, фото, що посилка дійсно дійшла за призначенням». І нам щиро дякували дуже багато хлопців, надсилали фото».

За смаколики наші захисники щиро вдячні віньківчанам

Влітку команда «кухарів» збиралася по три-чотири рази на тиждень. Бо було дуже багато замовлень від військових. Вже мали контакти з різних напрямів фронту. Тож, якщо хтось був на Хмельниччині у відпустці, чи їхав у цей бік, попередньо робили замовлення. Крім того, якщо хтось з громади призивається на війну, йому теж готують пайок.

До гарної справи долучалися й пересічні мешканці: приносили власні консерви для відправки. Крім того, готові для тушкування банки забирали додому готувати в автоклавах родичі господинь.

У коробки з м’ясними смаколиками віньковецькі господині вкладають каву, цигарки, дитячі малюнки

«Сьогодні ми збираємося раз на тиждень, – каже Наталія Дилян. – Повинні ще й встигати працювати з дітьми – почалися уроки в школі. Проте запас консервів маємо завжди. Якщо є замовлення, або зменшується кількість готових банок, кидаємо клич про збір і знову приступаємо до роботи».

Вже давно команда освітян та їхніх помічників задумуються над тим, щоб зареєструвати власну волонтерську організацію. Адже збір коштів на приватну банківську карточку, у магазинну скриньку – не зовсім правильно. Обіцяв посприяти, організувати юридичну підтримку Віньковецький селищний голова Володимир Лужняк. Сподіваються, він не забуде про їхнє прохання.

«Це історія не лише про нас, – наостанок сказала Ольга Коваль. – Це, передусім, історія про людей, які не дали нам зупинитися».

Читайте також: Українці демонструють хороший рівень життєстійкості – результати досліджень