ye-logo.v1.2

«Мене кусала гадюка, але біль був не такий сильний, як цього разу»

Суспільство 2684

Петра Ярошенка, лікаря-анестезіолога Городоцької центральної районної лікарні, вкусила невідома комаха. Якби не вчасна медична допомога, наслідки могли б бути плачевними

Петро Ярошенко, лікар-анестезіолог Городоцької центральної районної лікарні, на батьківщину до села Росохач Городенківського району, що на Івано-Франківщині, навідується щороку. Там у нього живе батько. Від цьогорічних відвідин у нього до приємних спогадів про відпустку додалися ще й болючі. У прямому значенні цього слова. Від укусу невідомої комахи у нього досі німіє рука. І якби не вчасна медична допомога, наслідки могли б бути ще гіршими.

«Я й досі не відчуваю мізинця...»
«До батька я приїхав наприкінці серпня, – пригадує Петро Миколайович. – Знаю село та околиці як свої п'ять пальців. І не пригадую, щоб колись такі випадки траплялися. Того дня пішов до річки скупатися. Колись на березі було пасовище, а нині усе позаростало бур'янами. Кажуть, гадюк та вужів розвелося! Раніше такого у селі не було. Принаймні, за 18 років, котрі я там прожив, жодного разу не чув, щоб хтось гадюку бачив. Нині ж — їх довкола аж кишить. І павуків, раніше небачених, багато розвелося... Скупавшись, сів на березі. Рукою сперся на траву. Раптом долоню наче обпекло і біль наскрізь пронизав долоню, наче розпеченим цвяхом. Я обдивився довкола, думав, може гадюка. Нічого не знайшов. У траві лазили лише якісь комахи».
До вечора рука у лікаря розпухла по лікоть. Пальці набрякли, оніміли. Далі пухлина поповзла до плеча.
«Бачу, що це вже не жарти, – зізнається Петро Миколайович. – Ніяких ліків із собою у мене не було, тож довелося іти до місцевого лікаря, котрий працює в районному реанімаційному відділенні. Він мене й врятував. Поставив крапельницю, зробив укол вітаміну В, гормонів, серцевого засобу. Біль поволі почав вщухати та повністю зник аж через три дні».
А от набряк з правиці не сходив ще тижнів зо два. «Я вже повернувся до Городка, вийшов на роботу, а рука все ще турбувала, – каже лікар. – Ось й досі не відчуваю мізинця та безіменного. Таке враження, що мені в долоню ввели новокаїн. Ходжу до невропатолога, розробляю їх, а вони наче заніміли. Ймовірно, що тоді мене вкусив саме павук. Від укусу якоїсь іншої комахи чи гадюки лишається слід, а от павучий — зникає майже миттєво. На долоні того укусу я так і не знайшов. Колись, ще в армії, мене за плече вкусила гадюка, то знак і досі є. Але навіть тоді біль не був таким сильним, як цього разу. Там, у селі, кількома тижнями раніше павук вкусив за лікоть хлопця. За п'ять днів той помер. До медиків він не звертався. Симптоми, кажуть були подібні, як у мене. Його матір розповідала, що це був точно павук».  
Петро Миколайович зізнається, що той випадок його навчив бути обережнішим з комахами. «Павуків боятися не треба, але іноді, особливо на природі, слід бути обережним. Краще обдивитися місцину навколо, аніж потім лікуватися від укусів, бо нині небезпечні павуки та плазуни вже є навіть у тих місцевостях, де не водилися з роду-віку. Наприклад, в Росохачі вони розвелися після повеней. У річці навіть риба з'явилася, якої ніколи тут не було, схожа на морських бичків. Навіть у нас в Городку гадюка нині – не дивина. Знайомий розповідав, що його собаку нещодавно вкусила змія неподалік від міста. Тварина померла. Навіть в себе біля хати вже два роки поспіль я зустрічаю вужів, хоч до цього (а я в Городку мешкаю 28 років) їх біля свого помешкання я ніколи не бачив».

Для павуків та гадюк — усі умови
Звісно, не всі павуки – отруйні. Наприклад, котрі живуть чи не в кожному помешканні, цілком безпечні створіння. Отруйні та смертельно небезпечні каракурти в Україні водяться переважно в південних регіонах — Херсонщині, Приазов'ї. Їхня отрута, до речі, сильніша від отрути гюрзи в 15 разів! На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу!
Втім, як стверджують у відділі особливо небезпечних інфекцій Хмельницької обласної санепідстанції, Поділля не належить до території, де мешкають небезпечні павукоподібні. Однак спеціалісти зізнаються, що ризик отримати укус павука чи плазуна нині дещо більший, аніж раніше. Виявляється, десять-двадцять років тому інтенсивний обробіток землі, внесення великої кількості пестицидів та гербіцидів призвели до майже повного їх зникнення. Наразі ж знову з'явилися сприятливі умови для інтенсивного розповсюдження і павукоподібних, і гадюк, і вужів. Володимир Лазечко, головний фахівець сектора охорони здоров'я головного управління МНС в Хмельницькій області, стверджує, що випадки укусів людей зміями та комахами нині в нашій області фіксують доволі часто. На щастя, летальних серед них немає.



Коментарі:

читатель 12.10.2010 00:20

Ну ни фига себе! Теперь буду бояться на природу выезжать.

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую