«Як сьоме колесо до КамАЗу»…

Вражає те, що вона ніяк не може завершитися для рядових членів колективу, яких від 2006 року досі не звільнено та не розраховано з роботи, як належить, хоч суд визнав нинішнього власника підприємства винним і в порушенні трудового законодавства…
Обман
Володимир Кошеватий, пише в листі до редакції його дружина Тамара, віддав згаданому АТП майже все своє життя і був «правою рукою» директора Володимира Бабелюка. Коли на підприємстві почалися проблеми, дуже вболівав за його долю.
«У серпні 2006-го, - згадує вона, - чоловіка відправили до Києва. На КамАЗ повантажили обладнання, що було у власності акціонерів товариства. Директор тоді сказав Володимиру: як повернешся, машину собі забереш, лише здай вантаж. Коли чоловік дістався на місце призначення, зробив усе, як наказували. До нього підійшов чоловік, якого в АТП всі називали «інвестором» - Олександр Канарчук. (Про те, як підприємство «одужало» від його інвестицій, мова піде нижче). Він наказав чоловіку віддати йому технічний талон на КАМаЗ. Натомість витягнув кілька купюр: «Це на поїзд». Додому повернувся ледве живий. Він так тяжко пережив це відрядження та обман, що захворів на цукровий діабет. І тепер найменша згадка про АТП різко піднімає рівень цукру в крові, викликає стрес. Тому замість нього оббиваю всі пороги інстанцій».
Акціонерів кинули
За дорученням керівництва Хмельницької облдержадміністрації звернення працівників АТП розглядало Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації разом із регіональним відділенням Фонду держмайна України. У ході перевірки було встановлено, що голова правління АТП Володимиро Бабелюк 31 серпня своїм наказом прийняв на роботу в якості свого заступника Олександра Канарчука й у той же день призначив його виконуючим обов’язки голови правління на період своєї відпустки.
Останній, керуючись службовим становищем, здійснив низку дій з відчуження майна товариства. Регіональне відділення Фонду держмайна України (ФДМУ), як акціонер, що володів 25 відсотками акцій, підготувало подання в прокуратуру, про що повідомили заявнику Кошеватому та його колегам. Кам’янець-Подільська міська прокуратура виявила, що в АТП з обліку знято та реалізовано 29 транспортних засобів. Щоб встановити завдані збитки, призначили документальну ревізію. Оголосили й збори акціонерів, але вони були визнані не чинними, бо представник ФДМУ відмовився реєструватися на цьому зібранні, вирішивши, що Канарчук, який на той час уже володів 48 відсотками акцій, проведе потрібне йому рішення. Згодом у листі від 17 березня 2007 року з головного управління промисловості та розвитку інфраструктури робітникам повідомили, що оскільки виконуючий обов’язки голови правління до скликання загальних зборів акціонерів згідно зі статутом ВАТ мав призначатися наглядовою радою товариства, але таке призначення не відбулося, то, на погляд управління, з 13.10.2006 року посада керівника підприємства має вважатися вакантною.
«Найважча кримінальна справа»
За позовом прокурора Кам’янця-Подільського з 13 березня 2007 року розпочався судовий процес. «Група робітників-акціонерів, - згадує Тамара Кошевата, - хотіла бути учасниками процесу, але їм сказали: «А ви тут навіщо?» Тому люди продовжували шукати правди, звертаючись письмово в різні інстанції – від обласної прокуратури – аж до прем’єр-міністра та Президента України. «Я працюю водієм з 1978 року і є власником тисячі акцій , але моя частка в майні не визначена. На неодноразові звернення до керівництва ВАТ «АТП-16855» я не можу отримати достовірну інформацію щодо моєї частки у спільній власності. Прокуратура не визнає мене потерпілим у справі, …суд не приймає моєї заяви про визнання моєї частки до розгляду, через те, що я не можу надати необхідні документи, вони знаходяться на підприємстві. На неодноразові звернення до прокуратури отримую лише формальні відповіді, що проводиться розшук Канарчука, але це не відповідає дійсності, так як Канарчук з'являється на підприємстві», - каже Володимир Кошеватий. 26 червня 2007 року начальник відділу прокуратури області Щур інформував Кошеватого: за допущені недоліки при провадженні досудового слідства внесено клопотання про притягнення старшого слідчого Наконечного до відповідальності, а прокуророві міста вказано на неналежний нагляд.18 липня 2007 року заступник прокурора області Твердохліб повідомив Кошеватому: в.о. голови правління всупереч законодавству України та статуту ВАТ уклав чотири договори купівлі-продажу будівель підприємства з ТОВ «АЛАРІТ Україна», укладання договорів здійснено на підставі підробленого рішення правління ВАТ.
У 2009 році міська прокуратура з’ясовує, що відчуження транспортних засобів упродовж 2004-2006 років здійснювалося лише на підставі рішень наглядової ради і правління акціонерного товариства та обов’язкової експертної оцінки його вартості, а всі договори відчуження посвідчувалися нотаріусом. До того ж, значна частина майна АТП перебувала в податковій заставі, а його реалізація здійснювалася лише з дозволу податкової інспекції. На цьому наголосив у розмові й Володимир Бабелюк, котрий нині володіє частиною майна, транспортних засобів та земельною ділянкою на території АТП. Мовляв, щоб розрахуватися з державою та працюючими, мусили шукати інвестора. Знайшли, але не на свою голову, а виключно на голови трудяг.
«Це на моїй пам’яті була найважча кримінальна справа, - розповів прокурор міста Сергій Ромась. - Довелося оголошувати розшук в.о. голови правління Канарчука, наша прокуратура в Кам’янці, а його офіс у Київській області. Нарешті 25 лютого 2011 року суд визнав його винним. Він не визнавав своєї вини, а коли визнав, потрапив під амністію».
Права простих роботяг досі не захищені
Рядові водії, акціонери товариства, донині не отримали трудових книжок та розрахунку. Володимир Бабелюк твердить, що Володимиру Кошеватому він пропонував забрати документи. Письмового поштового повідомлення Кошеватому Бабелюк продемонструвати не може. Кошеватий каже: ніхто його не викликав за трудовою. «Коли і як це могло бути, якщо згадати неймовірно блискавичну поспішність відходу Бабелюка з поста керівника, одноособове призначення виконуючого обов’язки?!»– дивується Володимир Кошеватий. На роботу він влаштуватися не може не лише через хворобу – не має документів. Деякі його колеги-водії вже з бідою навпіл оформили пенсію, деяких влаштувала тіньова зайнятість. Тамара Кошевата звернулася до Бабелюка: віддайте ж нарешті трудову. «Усе в Києві, у Канарчука», - почула відповідь. «Інвестор» розводить руками: не маю я цих документів. Ідіть до архіву, вибирайте дані звідти, а я підпишу все, що ви принесете».
У міському архіві розповіли: документації АТП тут не було, а люди все зверталися за довідками про зарплату й стаж. Заявникам могла б допомогти інспекція з охорони праці. Та вона теж виявилася безпомічною, бо ж діє тільки на терені міста. До того ж, там ніколи не було навіть телефону. Інспектор Геннадій Боднар запевнив, що зробив подання на Київську обласну інспекцію. Справді, кажуть архівісти, згодом документацію АТП привезли, але в такому стані, що вони взялися за голови. Довелося безкоштовно впорядковувати трудовий архів АТП, пішло на це понад півроку, щоб хоч дати змогу людям отримати довідки. Щоправда, документація в ньому лише по 2005 рік включно. Єдиний наказ від 10 січня 2006 року – про звільнення бухгалтера з матеріальної частини Бурденюк. Трудових книжок, які згідно із законом мають зберігатися 50 років, там не було. Їх загубили чи зумисне знищили? Чи відповість хто за понівечені трудові біографії десятків працівників АТП?
“Нехай звертаються до нас”, - кажуть у міській прокуратурі. “А чи не міг правоохоронний орган ще в 2006 році зробити все, щоб захистити хоч ці права простих роботяг?! - каже родина Кошеватих.- Бодай щодо їхнього звільнення з роботи та розрахунку. У нас уже немає довіри до державних установ, які не зуміли чи не захотіли зупинити дерибан на колись успішному та багатому підприємстві. Ми виявилися непотрібні державі, як сьоме колесо до КамАЗу…”