Енергія сонця

Сьогодні у нас багато говорять про енергозбереження. Однак, за великим рахунком, далі розмов справа не йде. І лише окремі активісти і раціоналізатори опробовують новітні технології. З таких людей і городоччанин Леонід Маціяшко. За освітою він інженер, будівельник, за спеціалізацією – фахівець з раціонального використання водних ресурсів. А згодом життя ще й змусило здобути фах землевпорядника. Понад вісім років пропрацював на Городоцькому цукровому заводі, п'ять - на верстатобудівному, ще п'ять років трудового життя присвятив земельній інспекції. За його бізнес-планом будували Мартинківську гідроелектростанцію, за роки роботи на підприємствах запропонував чимало раціональних ідей – до прикладу, систему оборотного водопостачання. “А нещодавно здав усі іспити на сертифікат проектувальника, і в найближчій перспективі – сертифікат експерта з будівництва науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві”, - розповідає чоловік.

На сонячні батареї гроші збирав два роки

Сонячними батареями Леонід Аполлінарійович зацікавився років п'ять тому. У Києві знайшов компанію “Атмосфера”, яка займається встановленням цих батарей, а також – вітряків. Компанія працює на базі Київського національного університету “Київський політехнічний інститут” (тут вже більше п'яти років готують фахівців, котрі займаються вивченням сонячної радіації) та інституту енергозбереження при Академії наук України. Оскільки Леонід Аполлінарійович така людина, що завжди намагається докопатися до суті, то й можливості сонячної енергії теж взявся вивчати досконало. Відвідав кілька семінарів, побував на об'єктах, де сонячні батареї вже “працюють”. І сьогодні він – справжній спеціаліст у цій справі, може дати будь-яку пораду, відповісти на усі запитання, виготовити проект на теплопостачання. “У Київській області останнім часом почали використовувати сонячну енергію для опалення та нагріву води в дитячих садках, - каже Леонід Маціяшко. - Це дуже вигідно, а витрати на встановлення окуповуються десь за півтора-два роки. У Городку теж вже виявили бажання скористатися сонячним опаленням кілька установ, зокрема дитяче кафе й два дошкільні заклади”.

“При сонячному теплопостачанні випромінення Сонця перетворюється в теплову енергію, - розповідає Леонід Маціяшко. - Найчастіше для цього перетворення використовують теплові колектори – сполучна ланка між теплотехнічним приладом та Сонцем. Чим більша потужність колектора, тим ефективніший та економічніший виробіток енергії. Й від цього залежить, чи завдяки сонячній енергії ви лише нагріваєте воду, чи використовуєте її для забезпечення тепла в оселі. Глюколева суміш, яка застосовується у колекторі, - екологічно чистий продукт, адже її використовують навіть у харчовій промисловості. Тобто, встановивши сонячні батареї, ви не наносите шкоди природі”. В усьому іншому система використання сонячної енергії для пересічного споживача не має ніякої складності: ті самі котел, батареї. Та й керувати системою доволі просто – не важче, ніж пральною машиною чи мікрохвильовою пічкою.

“Я поки що використовую сонячну енергію лише для нагріву води, - каже господар. - Однак, планую, що й частково зможу використати цю енергію і для обігріву будинку. Звісно, у великі морози доведеться підключати й інші джерела тепла, але у звичайні для нашого клімату зимові дні сонячної енергії вистачить”.

Щоб встановити сонячні батареї, Леонід Аполлінарійович два роки збирав гроші. Паралельно записував витрати на оплату теплопостачання. Звівши докупи дві статті витрат, вирахував, що встановлення нового джерела тепла окупиться десь за три з половиною роки. А гарантійний термін обслуговування колекторів сягає 15, а то й 25 років.

Про електромобіль, вітер та повітряну подушку

Леонід Маціяшко з тих людей, які й у дорослому віці не втратили допитливості, цікавості до усього нового. Він не пропускає жодної технічної новинки. Вдома половину гаража обладнав під власну майстерню-лабораторію. І щодня там працює, обмірковує, як застосувати ту чи іншу світову новинку на практиці. Але, зізнається, що має дуже мало часу на улюблену справу. Тому намагається “вкрасти” його у сну – спить Леонід Аполлінарійович не більше п'яти годин на добу. Знайомі розповідають, що чоловік сконструював літак, який піднімається у повітря на кілька метрів. Щоправда, того винаходу нам побачити не вдалося. Сам винахідник лише зізнався, що таке можливе і повітряні подушки – не дивина. “Я нічого нового не вигадую, - зізнається Леонід Аполлінарійович. - Все придумали до мене. Мені просто хочеться втілити деякі розробки вчених та винахідників у життя. Ще на початку вісімдесятих років англійські, а паралельно з ними – радянські вчені розробили для військових потреб транспортні засоби на повітряній подушці. Згодом англійці використали цей винахід і для цивільних - автобуси, катери. Я теж загорівся створити такий катер, але він - у стадії незавершеного конструювання. Ще одна мрія – електромобіль. Крім вигоди для водія, це й значний плюс для суспільства, адже такий автомобіль зовсім не забруднює повітря. Але ближча справа – переведення моїх стареньких “Жигулів” з бензину на водень. На одну й ту ж відстань водню потрібно вчетверо менше, ніж бензину. Але основне, чим цікавлюся і що ближче до душі – це раціональне використання води і електроенергії, особливо – на великих підприємствах, та будівництво гідроелектростанцій. Актуальним, на мій погляд, для альтернативних джерел енергії, є й встановлення вітряків. Я протягом двох років спостерігав за вітром, на основі цих спостережень створив бізнес-план. Той, хто вважає, що для Поділля встановлення вітряків – неактуально, помиляється. Адже ми знаходимося на висоті 300 метрів над рівнем моря. Вітер у нас є завжди. Приміром, якщо на тополі лише колишуться листочки, то це означає, що дме вітер 2,5 метра за секунду. Якщо верхівки тополі згинаються, то вітер вже більше шести метрів за секунду. А електроенергія виробляється, коли вітер 2,5 метра. Її можна використовувати для різних потреб – перекачки води, опалення, заправки автомобілів. І я вважаю, що справа має “піти”.