«Ми записуємося у чергу, щоб пускати «крилаті»»: історія пілота Су-24М, який служить у Старокостянтинові

Віктору вже за 50… Штурман 1-го класу, пілот Су-24М, офіцер запасу - він повернувся у стрій і наразі проходить службу в Старокостянтинові.

Спогадами про бойові вильоти, катапультування та аварійні посадки Віктор поділився з тимчасово виконуючим обов'язків начальника управління комунікацій Командування Повітряних Сил ЗСУ полковником Юрієм Ігнатом.

«Після 14-го я ще марив ілюзіями про якесь вирішення конфлікту, без кровопролиття. У 22-му ці сподівання швидко розвіялись, я не пожалкував, що за пару років до вторгнення, як офіцер запасу, повернувся в стрій. Бо ці кілька років пішли на відновлення навичок пілотування, освоєння нових тактичних прийомів», - розповідає фронтовий бомбардувальник літака Су-24М, який льотчики часто називають «чемоданом», адже він може перенести багато тон «подарунків», доставляючи з точки «А» в точку «Б» смертоносний вантаж.

На початку повномасштабного вторгнення пілоти проривалися крізь ворожу ППО, знищуючи окупантів. Для багатьох це були квитки в один бік, але бомбардувальники зробили неймовірний внесок у перемогу. Нині їхні завдання ще складніші – керувати західною високоточною зброєю, крилатими ракетами Storm Shadow/Scalp.

«Ми записуємося у чергу, щоб пускати «крилаті», – каже Віктор. – Кожен хоче виконати цю почесну місію. Є екіпажі, є літаки, а от ракет західних недостатньо… Хлопці дуже вмотивовані і цілеспрямовані, тому і черга».

Пілоти дуже вмотивовані і цілеспрямовані. Фото: Владислав Дем'яненко

Звільнення Зміїного

Віктор – один із тих, хто бомбив ворога на Зміїному. Один із цих вильотів міг стати для нього і його побратима останнім.

«Нам довелося катапультуватися, – пригадує льотчик. – Летіли групою літаків, гарно відпрацювали фугасними авіаційними бомбами… Розворот, і на оперативний аеродром. Нам кричать із землі: «Ракети, по вас працюють…». Ми зробили усе, що могли аби врятувати машину, до останнього, як то кажуть, намагалися втекти від них. Та шанси танули. Ближче до узбережжя – відчули удар, але продовжили тягнути борт до суші. Перетнувши берегову лінію на Одещині ми повністю втратили керування. Вихід один – катапульта! Су-24 спроєктований так, що після відстрілу ліхтаря, першим спрацьовує піропатрон катапульти штурмана, за півтори секунди – льотчика. І, повірте, інколи ті півтори секунди вартують життя… Того разу мій командир вижив, служить, проте повернутися до льотної роботи вже не зміг. Будь-яке катапультування – це травма для організму, у меншій чи більшій мірі, тут вже як пощастить. Я ж, після реабілітації, знову повернувся до бойової роботи».

Унікальний випадок в історії авіації

Іноді Віктору доводиться літати і на двомісних навчально-бойових Л-39. Це може бути завдання із підтримання льотних навичок, або ж інші спеціальні завдання.

Так, одного разу під час виконання одного з таких завдань, пілоти потрапили в доволі неприємну ситуацію – кабіну літака в повітрі протаранив лелека.

«Ліхтар кабіни відкинуло, та спрацювала лише перша катапульта. Крісло Віктора залишилось на місці… Він миттєво перебрав керування літака на себе, вийшов з небезпечного піке й продовжив політ без ліхтаря кабіни і, як потім з'ясувалося… без побратима, він не вижив… У цій непростій ситуації досвідчений льотчик-штурман проявив сталеву витримку і посадив літак на найближчому аеродромі», - розповідає Юрій Ігнат.

І додає, що за час розмови Віктор викурив більше звичної норми. В його очах видно біль, він виглядає втомленим. І навіть не фізично, враховуючи поважний вік, а морально, як і всі ми. Але в його голосі я почув впевненість та рішучість, віру і завзяття, ненависть до ворога та відчайдушне бажання довести справу до кінця, побачив воїна-захисника, для якого Україна – не просто територія!

"Я проводжав поглядом обох пілотів – лейтенанта і майора. Вони пішли до літака, злетіли, а я мовчки сидів на тому самому місці і чекав їхнього повернення з бойового вильоту", - Юрій Ігнат.  Фото: Владислав Дем'яненко

Читайте також: На Деражнянщині відкрили Алею Слави полеглих захисників України