Гаряча тема:
- Війна
«Небезпечно! Прохід заборонено»: чому палац Сангушків в Ізяславі перетворився в руїни та чи є шанс на його відновлення

Наразі від фасадів залишилася менша частина.
Зведений у XVIII столітті палац родини Сангушків в Ізяславі був однією з найбільших резиденцій магнатів на території сучасної Хмельницької області. Тут влаштовували бали, театральні вистави та світські прийоми. Сюди приїжджали погостювати політики, магнати й військові. Двічі, зокрема, побував польський король Станіслав Август.
Нині на фасаді вхідної групи видніється табличка із надписом «Пам'ятка архітектури національного значення». Та попри присвоєний архітектурному комплексу охоронний статус, споруда занепадає не один десяток років. То чому колись величний палац перетворився в руїни і чи є шанс на його відновлення?
Про історію архітектурного комплексу і сьогодення сайт «Є» розмовляв з керівником Ізяславського історико-краєзнавчого музею Віктором Кучеруком.
Український «Версаль»: історія резиденції князів Сангушків
До того, як родина Сангушків облаштувала на березі річки Горинь свою резиденцію, тут вже стояв Новозаславський замок. Його звели на початку 1600-х років попередні власники міста – князі Заславські.
Майже через 50 років, у період війни під проводом Богдана Хмельницького, споруду було сильно пошкоджено. Вона була в руїні, доки сюди не прибула родина Сангушків.
«Напочатку 18 століття, новим власником стає Павло Карл Сангушко. Він береться відбудувати Новозаславський замок. Проте у 1750 році помирає, а справи маєтків та нові архітектурні проєкти переходять у руки його дружини – княгині Барбари Сангушко. Саме вона розпочинає на цій території будівництво нового палацу», - каже Віктор Кучерук.
Проєктуванням нової резиденції займався придворний архітектор Сангушків Паоло Антоніо Фонтана. За словами Віктора Кучерука, княгиня не жалкувала коштів на будівництво, але мала дуже витончений смак і була прискіплива до деталей. Тож коли пропозиції придворного архітектора не зовсім відгукнулися її будівничим амбіціям, вона залучила до цього проєкту архітекторів з королівського двору. А, бувало, сама вносила зміни в проєкт.
Візуалізація замку. Зображення: скриншот з відео / Проєкт "Українські замки. Золота доба"
Будівництво зайняло близько 15 років.
«В 60-х роках XVIII століття палац було добудовано. Новозаславський замок і його об'єднали в єдиний комплекс, який став досить значною магнатською резиденцією Сангушків. Можна сказати, урядовим центром усіх володінь на волинських землях, які були у родини. А це ні багато ні мало: велика територія на півночі сучасної Хмельниччини, далі Рівненщина і Тернопільщина. І, звісно, у Польщі були їхні основні маєтки», - зазначає керівник історико-краєзнавчого музею.
Палац Сангушків було виконано у стилі бароко. Із Новозаславським замком його з'єднувала прямокутна в проєкції палацова арка, оточена з трьох сторін галереями та двома монументальними брамами зі сходу та заходу. Таким чином формувався внутрішній дворик – патіо.
Архітектурні деталі, які збереглися. Фото: автора
Загалом екстер'єр та інтер'єр палацу складався з безлічі цікавих деталей: вежоподібні ризаліти, портник з колонами у римському стилі, вікна обрамлені сандриками, всередині – мозаїчні колони…
А ще під час будівництва відновили оборонні фортифікації, успадковані від Новозаславського замку. З боку річки підвищили мур, зробили глибшими рови та розбудували наріжні бастіони. На прилеглій території облаштували парк.
«Резиденція стала місцем, де проводилися культурні заходи магнатів і шляхти. Це були бали, театральні вистави, прийоми. Тут двічі був польський король і австрійський імператор. В палаці було зібрано велика кількість мистецьких творів. Це був і живопис, і порцеляна, і меблі. І фактично таких великих резиденцій на території Хмельницької області було досить мало. Єдине, її можна порівняти з Антонінським палацом Потоцьких», - розказує краєзнавець.
Палац Сангушків (праворуч) - вид із річки Горинь. 1872 рік, художник Наполеон Орда. Зображення: з фондів Національного музею у Кракові / BBC
Примусовий «продаж» архітектурного комплексу і його передача військовим
Палац на річці Горинь був резиденцією Сангушків до 1870-х років. Далі проти їхньої родини у царській Росії почали розслідування. Приводом слугувало польське повстання проти російської імперської влади. Сангушки тоді стали на бік повсталих.
«Через це князя Романа Сангушка позбавили титулу і відправили у заслання до Сибіру. І для того, щоб повернути його, родина була змушена продати палац. По документах це був продаж, але фактично палац передали російській владі за безцінь. Власники виїхали, а територію палацу віддали для військового відомства Російської імперії. І фактично з 70-х років XIX століття і до 90-х років XX століття палац використовували військові: спочатку царської Росії, потім більшовики, потім радянська армія. Палац був справжнім мистецьким витвором, але його принади військове відомство не цікавили», - розповідає Віктор Кучерук.
Після того, як змінилися власники, палац Сангушків зазнав перебудови. Його перепроєктували під казарму, в якій мали розміститися помешкання, їдальня та бібліотека для офіцерів російського війська. А пізніше просто зробили військові склади.
«Все що було цінне, вивозилося. А що не вивозилося – відкручувалося і відбивалося. Сама будівля пережила Другу світову, але частково було пошкоджено дах. В самому палаці військові вже не були, але вони тримали територію під охороною, за парканом і нікого не підпускаючи. Фактично не проживаючи там і не роблячи ремонту, палац під впливом людей і під впливом природних умов занепадав. І коли наприкінці ХХ століття військові покинули територію, це вже фактично були руїни. Без даху, без вікон і без дверей», - каже краєзнавець.
Будівля палацу втратила значну частину архітектурних особливостей, коли Сангушки віддали її Російській імперії. Фото: автора
Охоронний статус і все, що (не) було після нього
Сьогодні пам'ятці національного значення загрожує цілковите знищення. Попри те, що у 1963 році їй присвоїли охоронний статус, жодних дій для збереження та відновлення не було. Ба більше, до 2021 року вона вважалася безхазяйною.
«Лише декілька років назад Ізяславська громада взяла його собі у власність. Але це вже була руїна. Вкінці 2021 року було створено концепцію культурно-туристичного кластера в Ізяславі саме на базі саме цього палацу. Було розроблено проєкт першочергових протиаварійних робіт і консервації на цьому об'єкті. Представлення цього проєкту планувалося наприкінці лютого 2022 року, але 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення. Сам проєкт коштував біля двох мільйонів. Це щоб просто законсервувати і не допустити подальшого руйнування. Роботи мали фінансувати у рамках Національної програми «Велике будівництво». Але повномасштабне вторгнення відклали ці плани на невизначений період», - згадує Віктор Кучерук.
Ще один шанс на невеличке фінансування з'явився наприкінці 2021 року, коли палац Сангушків потрапив до європейського переліку з 12 пам'яток, які зникають. Сім із них відібрали навесні 2022 року й надали грант на порятунок у розмірі 10 тисяч євро. Але у цей список палац Сангушків вже не потрапив.
«Знову ж таки у лютому 2022 року, коли Європа очікувала, що станеться з Україною, два об'єкти, які були в Україні, не увійшли до короткого списку. І наш палац – один із тих об'єктів», - зауважив він.
Такий вигляд мав палац восени 2023 року. Фото: автора
Чи є шанс відновити архітектурний комплекс
За словами Віктора Кучерука, сьогодні від фасадів палацу залишилася менша частина. Перекриття між першим і другим поверхом не збереглося, а територія фактично поростає бур'яном. Наприкінці 2024 року тут встановили інформаційні таблички: з одного боку арки – «Садиба XVII-XVIII століття. Пам'ятка архітектури національного значення», а з іншого – «Небезпечно! Прохід заборонено».
Інформаційні таблички встановили наприкінці 2024 року. Фото: Ізяславська міська рада
Попри стан палацу на нього періодично приїжджають поглянути не лише мешканці області, а й зі всієї країни. Були й гості зі Швейцарії та Франції, каже Віктор Кучерук.
А ще, каже, що, на його переконання, палац ще може бути відновленим. Бачить потенціал у нашій молоді.
«Ізяславець, який зараз навчається на архітектора, у рамках бакалаврської роботи розробив проєкт відновлення цього архітектурного комплексу. На основі історичних відомостей зробив його реконструкцію у 3D-вимірі. Так що це не десь за гроші, а навіть активна молодь, яка бажає відроджувати пам'ятки, розробляє відповідні проєкти», - каже Віктор Кучерук.
Візуалізація палацу Сангушків авторства Дениса Приступи. Зображення: facebook.com/den.pristupa
Візуалізація палацу Сангушків авторства Дениса Приступи. Зображення: facebook.com/den.pristupa
Водночас, краєзнавець зазначив, що рух у напрямку відновлення пам'ятки можливий лише після того, як настане переможний мир.
«На даний час єдине, що можливо – це розчищення, елементарна підтримка території. Тому що, наприклад, щось вкладати туди і проводити протиаварійні роботи це може лише відповідна сертифікована організація. Тому що це є пам'ятка, потрібні погодження. На місці розвести цементу і підлатати – це буде абсолютно неправильно. Але будемо вірити, що якомога швидше наступить переможний мир, ми відбудуємо економіку і житло для людей, і тоді далі наступить черга відродження культурних пам'яток України», - стверджує Віктор Кучерук.
Читайте також: На Хмельниччині чашка кави коштує найдешевше в Україні
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: