«На щиті…» п'ятеро Героїв-захисників з Хмельниччини полягли у боях за Україну

У жалобі в останні дні мешканці кількох громад на Хмельниччині. Полеглих на російсько-українській війні воїнів проводжали в останню земну дорогу на Ярмолинеччині, Чемеровеччині, Шепетівщині та у Віньківцях…

Ярмолинецька громада попрощалась із захисником України — старшим солдатом Сергієм Миколайовичем Петровичем, який назавжди повернувся додому у село Слобідка Кадиївська.

Як повідомляють в Ярмолинецькій селищній раді, Сергій народився 10 серпня 1991 року, зростав на Полтавщині. На Поділля юнака привело кохання. Після переїзду до Кадиївки Сергій працював у колективі ПАТ «Хмельницькгаз» слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування.

«З початком АТО ще з 2014 року Сергій Петрович прийняв для себе рішення захищати Україну. Був учасником бойових дій, служив у лавах Збройних Сил. Після періоду військової служби знову повертався на роботу у рідний колектив, а потім знову ставав на захист країни. Під час повномасштабної війни служив на посаді водія-електрика одного із військових формувань ЗСУ», - розповідають про Героя в селищній раді.

Життя воїна обірвалося 30 грудня 2024 року, коли він перебував на Запорізькому напрямку. У Сергія залишилися батьки, сестра, дружина Альона, діти Настя та Богдан. Місцем спочинку воїна стало кладовище у селі Слобідка Кадиївська.

Життя Сергія Петровича обірвалося 30 грудня 2024 року, коли він перебував на Запорізькому напрямку. Фото: yarmolynetska-gromada.gov.ua

А кількома днями раніше, 3 січня, Ярмолинеччина назавжди попрощалася із Сергієм Смоліним, який був учасником АТО, захищав країну з 2014 року. Як розповідають в Ярмолинецькій селищній раді, свого часу Сергій також брав участь в миротворчій місії в Іраку.

Став на захист України боєць і після повномасштабного вторгнення. Його серце перестало битися 31 грудня 2024 року. 3 січня 2025 року Сергія Смоліна поховали на кладовищі у Новому Селі.

Ярмолинеччина назавжди попрощалася із Сергієм Смоліним. Фото: yarmolynetska-gromada.gov.ua

У Віньківцях 7 січня прощалися із солдатом Віктором Володимировичем Симком 1976 року народження.

Як повідомляють у Віньковецькій селищній раді, серце колишнього командира бойової машини - командира механізованого відділення зупинилося 4 січня. Поховали захисника у Віньківцях.

У Віньківцях прощалися з Віктором Симком. Фото: з фейсбук-сторінки Віньковецької селищної ради

«На щиті» до Гусятина, що на Чемеровеччині, 7 січня повернувся захисник Єгор Олегович Марчук.

Як розповідають в Закупненській селищній раді, Єгор народився 15 вересня 1997 року в місті Покровськ Донецької області. Там він і проживав, працював в місцевій шахті.

«У лютому 2022 року Єгор став на захист нашої держави, - розповідають у сільській раді. - 23 квітня 2022 року Єгор Олегович був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі. Влітку 2024 роціЄгор Олегович одружився в селі Гусятин. Але клята війна відібрала найдорожче – життя...»

22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курщині Єгор Марчук загинув, до останку будучи вірним військовій присязі.

Герою навіки залишилося 27 років. Поховали Єгора Марчука на кладовищі в селі Гусятин.

22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курщині Єгор Марчук загинув. Фото: з фесбук-сторінки Закупненської селищної ради

У Судилківській громаді на Шепетівщині попрощалися з Героєм Денисом Сергійовичем Березюком. Він був навідником десантно-штурмового батальйону.

Як розповідають в Судилківській сільській раді, Денис Сергійович народився 21 січня 1987 року в селі Городище. Тут пройшло дитинство, тут навчався у місцевій школі. Після закінчення 11 класу в 2004 році навчався в будівельному училищі.

«У біографії Дениса Сергійовича є сторінка «Захист України»: з 2014 року майже два роки брав участь в АТО, захищав від російського окупанта кордони рідної землі. А коли російський агресор здійснив повномасштабне вторгнення на територію України, вже маючи військовий досвід за плечима, без обдумування став на захист рідної землі. Мамі та дружині сказав: «Рідні мої, треба від цих нелюдів звільнити рідну землю, тому я йду», - розповідають у громаді.

Вірний військовій присязі, мужній, відважний воїн Денис Березюк до останнього подиху виконував священний обов'язок захисту Батьківщини. Захищаючи волю та незалежність країни, 4 січня 2025 року поліг смертю хоробрих у бою…

Поховали Дениса Березюка з усіма військовими почестями у селі Городище.

У Судилківській громаді на Шепетівщині попрощалися з Денисом Березюком. Фото: з фесбук-сторінки Судилківської тергромади

Вічна шана полеглим Героям...