Який енергетичний потенціал Хмельниччини та як зробити енергосистему менш вразливою до російських атак

Україна готується до розширення енергетичного потенціалу шляхом добудови й нового будівництва енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Під час візиту на майданчик атомної станції у Нетішині президент Зеленський заявив, що після завершення всіх робіт вона має стати найбільшою у Європі, перевищиючи потужності наразі окупованої АЕС в Енергодарі. Але на втілення цього проєкту підуть роки, не кажучи вже про фінансові ризики.

На думку фахівців, в умовах постійних російських терористичних атак, ціллю яких систематично стає енергетика, потрібні гнучкіші підходи і швидкі рішення. Мова йде про децентралізацію енергосистеми.

Про нинішній енергетичний потенціал Хмельниччини та те, чому варто децентралізувати енергосистему, сайт «Є» поспілкувався з енергетичним експертом, головою правління громадської організації «Хмельницький енергетичний кластер» Степаном Кушніром.

«Хмельниччина виробляє у 5 разів більше електроенергії, ніж може спожити»

Споживання електроенергії залежить від пори року, погодних умов та низки інших факторів. Взимку воно зростає через зменшення тривалості світлового дня та використання електроопалення. У літню спеку – через потребу охолодження, кондиціонування. Якщо говорити про пікове споживання, то це близько 400 МВт на годину, каже Степан Кушнір.

«На території області виробляється в 5 разів більше електроенергії ніж Хмельниччина може спожити. Це генерація ХАЕС – до 2000 МВт на годину, а також 280 МВт встановленої потужності усіх проєктів відновлюваної енергетики.

Але наша енергосистема єдина з іншими регіонами, тому якщо виникають аварійні чи стабілізаційні відключення через обстріли, це означає, що цілісна «павутинка» з електроліній, підстанцій, об'єктів генерації на якомусь місці обірвана. Коли виникає дефіцит електроенергії, оператор в першу чергу обмежує промислових споживачів, використовує імпорт. Якщо це не допомагає, застосовує відключення до побутових споживачів», - зазначає він.

Степан Кушнір

За словами експерта, централізована енергосистема має свої переваги – вона вже є і працює. Але працює не зовсім так, як потрібно.

«Наша енергетична система перейшла нам у спадок від радянського союзу, і будували її з акцентом на забезпечення потреб промислових регіонів, де було найбільше споживання електроенергії. З часом частина промислових об'єктів занепала, інша частина модернізувалась, зменшивши споживання енергоресурсів у виробничому ланцюжку.

Якщо до цього ще додати обстріли енергетичної інфраструктури, то в підсумку ми маємо регіони, одні з яких мають профіцит електроенергії, а інші – дефіцит. Щоб з одного регіону транспортувати електроенергію в інший, ми втрачаємо до 20% енергії. І це один з основних аргументів, чому варто думати над децентралізацією енергосистеми», - пояснює Степан Кушнір.

«Енергетична децентралізація ще не відбулась. Запит на неї є, але є і складнощі»

Загалом варто сказати, що об'єктами розподіленої (децентралізованої) генерації слугують відновлювані джерела енергії: сонячні, вітрові та гідро- електростанції. Також до цього переліку входять когенераційні установки, які генерують електрику і тепло завдяки спалюванню біомаси, побутових відходів, природного газу.

Кілька останніх років на Хмельниччині особливо активно встановлюють сонячні панелі на дахах підприємств, медичних й освітніх закладів, житлових будинків. Також набуває поширення практика встановлювати на території котельнень когенераційні установки, які працюють на газі. У 2024 році на території області почали зводити вітрову станцію.

Сонячна електростанція на даху однієї з поліклінік в Хмельницькому. Фото: з архіву редакції

Однак поки енергетичної децентралізації не відбулось, хоч запит на неї є, каже Степан Кушнір.

«Наприклад, в Теофіпольській громаді працює біогазовий комплекс на відходах рослинництва і тваринництва. Об'єкт має потужність понад 26 МВт. Це у 5 разів більше за споживання всієї громади. Під час відключень електроенергії через обстріли енергетичної інфраструктури, громада ініціювала процес створення «енергетичного острова».

Це дозволило б під час аварійних відключень заживлюватись від місцевого джерела генерації енергії. І здається все просто, є локальний виробник, є споживачі і навіть лінії електропередач між ними. Але немає прикладів, як це організувати на рівні громади», - каже експерт.

Далі пояснює: «Децентралізований підхід енергопостачання є на прикладі підприємств, окремих будівель, але на рівні громад його поки ще ніхто не застосував. Потрібно знайти технічне розв'язання цієї проблеми. І для кожного населеного пункту воно буде інше. А ще є питання обліку спожитої електроенергії, розрахунків від різних груп споживачів, використання мереж РЕМу, балансування… З однієї сторони, ми бачимо багато переваг у децентралізації енергосистеми, але з іншої сторони – це все потрібно вивчати і рахувати, щоб зробити висновок: чи буде це рішення виправданим для конкретної громади, населеного пункту або будівлі».

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також: Пенсії на Хмельниччині: хто отримує виплати у розмірі понад 100 тисяч гривень