Як у селі на Хмельниччині подружжя відроджує млин ХІХ століття та виробляє жорнове борошно

На Хмельниччині подружжя аграріїв Вадим і Вікторія Миколайчуки започаткували власну справу та взялися за відновлення старого млина, який існував ще з 1860-их років у селі Воронківці, що на Старокостянтинівщині.

Надхненні ідеєю, вони не лише дали друге життя історичній будівлі, а й відродили традиції млинарства за старовинною технологією, якою користувалися наші пращури понад сотню років тому.

Подружжя поділилося з сайтом «Є ye.ua» історією започаткування власного бізнесу, розповіло про всі тонкощі виготовлення жорнового борошна та чим воно корисніше за те, яке пропонують у магазині.

Як виникла ідея відкрити млинарню

Вікторія - родом з Вінниччини. Познайомилася з майбутнім чоловіком Вадимом на роботі, коли її ще студенткою запросили працювати в агрофірму, що на Хмельниччині. Згодом, вже як подружжя, вон оселилися в Старокостянтинові.

Ідея створити власну справу з'явилась спонтанно, зізнається Вікторія. Працюючи агрономом жінка багато їздила селами і спостерігала, як вони занепадають, довкола все руйнується, а люди виїжджають.

«Мені від цього було дуже болісно, тож хотілося взятися за щось таке, що дасть поштовх для розвитку сільської місцевості. Зараз тренд на все українське, тож в планах було зробити щось локальне і в нас. Так і вирішили відкрити власний млин-музей», - розповіла Вікторія.

Вікторія Миколайчук стала ініціаторкою створення Центру крафту та агротуризму «Млин 1865». Фото: надане Вікторією Миколайчук

«Це була ініціатива дружини, - розповідає Вадим. - Я спочатку був проти, але потім погодився. Це історична будівля, і нам захотілося дати їй нове життя, відновити українські млинарські традиції та поєднати їх з сучасним виробництвом».

Друге життя старого млина

Загорілися відкриттям власної справи подружжя Миколайчуків понад рік тому. Тоді вперше приїхали подивитися на старе, напівзруйноване, заросле чагарниками приміщення старого млина у Воронківцях, яке було збудоване ще в 1860-их роках. І потім довго думали купувати його чи ні. Але все ж наважилися скористатися цим шансом, аби зберегти історію будівлі.

«Коли Радянський Союз розпався, під час розпаювання колгоспних земель попереднім власникам дісталася будівля млина з усім обладнанням, - розповідає Вікторія. - Вони пробували його запускати, трохи зерно на корм мололи, але стабільно воно не функціонувало. Потім ще їх син загорівся цією справою, але згодом все закинув».

У квітні 2024 року пара отримала ключі від будівлі. Всередині залишився старовинний жорновий млин, якому вже понад сто років. А ще - різні шестерні, старовинні механізми. Також в середині зберігся і радянський вальцевий млин.

Вікторія Миколайчук тримає ключ від будівлі старого млина. Фото: надане Вікторією Миколайчук

Під час прибирання Вадим випадково запустив обладнання: «Я понатискав на різні кнопки і все почало крутитися. На перший погляд, здалося, що воно справне, але все ж потребує ремонту».

Обладнання Старого млина, яке залишилося від попередніх власників

Обладнання Старого млина, яке залишилося від попередніх власників

Молоток знайдений на території Старого млина

Знайдений серп на території Старого млина

"Млин не робить" - напис на будівлі Старого млина

Табличка знайдена на території Старого млина

Як розповіло подружжя, місцеві жителі спочатку дивувалися з їхньої ініціативи відродити у їхньому селищі млинарські традиції.

«Вони не розуміли, що тут будуть робити, що буде з цим млином, адже він стояв 30 років і нікому не був потрібний. Але коли ми працевлаштували місцевих дівчат, то рівень довіри зріс», - розповідає Вікторія.

Працівниці Центру крафту та агротуризму «Млин 1865». Фото: надане Вікторією Миколайчук

Млин-музей

Ще з самого початку парі приглянувся жорновий млин, адже ним користувалися ще сотню років тому.

«Ми придбали млин, а все те обладнання радянське, яке було в будівлі, спочатку думали продати. Вже й були покупці, але згодом вирішили все ж залишити як музейний експонат. Щоб люди могли побачити, як колись добували борошно, як розвивалась ця промисловість. Як було 100 років тому, 50 років тому та як стало зараз», - розповідає Вікторія.

Сучасний жорновий млин. Фото: надане Вікторією Миколайчук

Під час прибирання будівлі Миколайчуки знайшли багато старовинних речей, які подружжя вирішили зберегти, аби створити млин-музей.

«В планах також знайти та встановити тут старий маленький жорновий млин, щоб до нас туристи могли приїхати, помолоти борошно вручну, - ділиться планами Вікторія. - Я пам'ятаю, що у дитинстві у нас вдома на горищі було і веретено, і старий посуд, і глечики. Але чомусь в той час воно не цінувалося. Батьки усе те повикидали або пороздавали, а треба було все зберігати. Тепер шукаємо, де можна щось таке знайти або придбати, щоб поповнити колекцію».

Чим жорнове борошно особливе

За словами подружжя, жорнове борошно виготовляли ще сотню років тому. Для цього береться ціла зернина і розтирається поміж двох каменів – жорен. Потім просіюється через сито, і таким чином в борошні залишається більше корисних речовин.

На відміну від промислового помелу, де борошно виготовляється за високих температур і поживні речовини гинуть, «між жорнами, які розтирають зернину немає високої температури, бо ми постійно контролюємо, щоб камені не перегрівалися. Відповідно, таке борошно, набагато корисніше», - розповідає Вадим.

Вадим Миколайчук контролює процес виготовлення борошна на жорновому млині. Фото: надане Вікторією Миколайчук

Чому борошно не білого кольору, а кремового

Борошно, яке виготовляється на жорновому млині, не піддається хімічній обробці і має природний кремовий колір, оскільки не містить добавок і не вибілюється хлором, розповідає подружжя.

Жорнове борошно має багато поживних речовин та не містить добавок. Фото: надане Вікторією Миколайчук

«Ми вирішили, що треба робити корисний продукт. Якщо для вальцевого млина можна задати параметри і він працюватиме, то з жорновим так не буде, - розповідає чоловік. - Там потрібно чути та відчувати як він працює: чи камінь об камінь не тре, чи достатня подача зерна. Але водночас ти сидиш і заворожуєшся цим звуком».

Подружжя розповіло, що коли вирішили купувати жорновий млин, то домовилися з виробниками, щоб вони провели їм навчання та показали, як працювати, як коригувати, як налаштовувати обладнання. Потім пара ділилася досвідом з працівниками.

Складнощі на шляху до успіху

Після запуску виробництва, у вересні 2024 року, подружжя Вадим і Вікторія зізнаються, що їхній шлях був повний випробувань. Іноді вони хотіли все залишити, адже відчували, що сили на межі, а вкладений час і кошти не приносять очікуваних результатів.

«Були моменти, коли хотілося все кинути. Роботи було пророблено дуже багато, а результату ніякого», - розповідає Вадим.

Подружжя Миколайчуків запросили на толоку друзів та знайомих

До та після відновлення будівлі старого млина. Фото: надане Вікторією Миколайчук

Наразі ситуація покращилася. Проте подружжя досі працює в агросфері, щоб забезпечувати фінансування для розвитку власного бізнесу.

Асортимент та виробництво

Наразі в асортименті Центру крафту та агротуризму «Млин 1865» є пшеничне сіяне та цільнозернове, другого сорту, гречане, а також житнє борошно.

«Почали з цих культур, бо знайшли якісну сировину в знайомих фермерів, - розповідає Вікторія. - За чотири години млин виготовляє близько 80 кілограмів борошна. Після цього обладнання має годину відпочити. Здебільшого його купують пекарі та пекарні, бо знають про користь жорнового борошна. Але всі охочі також можуть прийти та придбати собі нашу продукцію», - розповідає Вікторія.

Логотип Центру крафту та агротуризму «Млин 1865». Фото: надане Вікторією Миколайчук

Плани на майбутнє

В недалекому майбутньому подружжя планує відкрити на млині власну пекарню. «Прагнемо, щоб до нас можна було приїхати, відпочити, відвідати екскурсію, подивитися, як виготовляється борошно і поїсти смачної випічки. І взагалі біля нас гарна природа, є річка. Тут можна провести час з сім'єю та друзями», - розповів Вадим.

Краєвид з вікна Центру крафту та агротуризму «Млин 1865».  Фото: надане Вікторією Миколайчук

Однак зараз у пари в пріоритеті завершити відновлення даху будівлі та продовжити реконструкцію приміщення. Адже поки повністю відновлена лише та кімната, де стоїть млин.

Також подружжя хоче знайти нащадків власника, який колись тримав цей млин.

«Наразі знайшли лиш інформацію, що там спочатку був старий дерев'яний млин, а далі побудували вже кам'яний. Також знайшла прізвище Якунін, нібито він був його власником, а землевласники з різних куточків з'їжджалися туди молотити зерно. Переказують, стояла величезна черга, - розповідає Вікторія. - Хочеться показати їм, що це їхня спадщина, щоб вони могли сюди приїхати й побачити, що було в їхній родині. Можливо вони десь поблизу мешкають. Ми ж не знаємо, хто це був, тож плануємо попрацювати з архівами».

Подружжя зізнається, що планів на розвиток Центру крафту та агротуризму мають багато, бо будівля велика і хочеться дати їй друге життя.

Подружжя Миколайчуків разом з працівницями Центру крафту та агротуризму «Млин 1865».Фото: надане Вікторією Миколайчук

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.