Наше небесне військо: на Хмельниччині попрощалися з трьома Героями

У четвер, 6 березня, жителі Ярмолинецької тергромади провели в останню земну дорогу воїна Олексія Шпака. Він загинув 6 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

«Ця остання земна дорога і справді була важкою і тривалою для воїна, адже майже рік він вважався безвісти зниклим. Лише за результатами тесту ДНК вдалося ідентифікувати тіло та повернути захисника», - зазначили у Ярмолинецькій селищній раді.

Народився та зростав Олексій Шпак у Новому Селі. Після закінчення школи вступив на навчання до одного із Хмельницьких закладів професійної освіти. Там здобув професію газоелектрозварювальника.

«Трудовий шлях розпочав, працюючи зварювальником на станкобудівельному заводі на станції Ярмолинці. Звідси був призваний на строкову службу до армії. Після її завершення самостійно освоїв будівельні професії та працював на різних роботах в обласному центрі та столиці. Перед початком великої війни Олексій працював в одній із охоронних компаній», - кажуть в громаді.

За словами рідних і знайомих, рішення піти на службу у Збройні Сили України прийняв самостійно, навіть не повідомив близьким. Було це на початку лютого 2023 року. Говорив, що не може залишатись осторонь, коли захищають Україну молоді люди.

Пройшовши підготовку, чоловік боронив країну на Запорізькому, Харківському, а згодом на Покровському напрямку.

Коли війна обірвала життя, Олексію Шпаку було 51 рік. Поховали Героя на Алеї Слави у Хмельницькому.

Олексій Шпак. Фото: Ярмолинецька ТГ / facebook

У п'ятницю, 7 березня, Ярмолинеччина була у скорботі другий день поспіль. «На щиті» повернувся Герой Роман Лазарев.

«Останнім місцем служби став Покровський напрямок. Тут Роман отримав важке поранення. На жаль, рани виявилися не сумісні із життям. Герой помер у шпиталі у місті Дніпро», - розповіли у селищній раді.

Роман Лазарев народився 18 січня 1991 року. Після закінчення школи навчався у Лісоводському професійному навчальному закладі на електрогазозварювальника. Працював на різних роботах. Перед мобілізацією був кондуктором громадського транспорту у Хмельницькому.

«Рома хотів іти служити ще з самого початку війни, - розповідає сестра Олена, - але його не брали через хворобу. Після лікування він все ж не покидав думки про службу в армії, захист країни. Коли отримав повістку, одразу ж пішов до військкомату. Це було у квітні минулого року».

Під час виконання бойового завдання 1 березня Роман Лазарев отримав важке поранення. Лікарі боролися за життя, однак серце воїна за кілька днів припинило битися… Йому назавжди залишилося 34.

Місце вічного спочинку Герой знайшов на кладовищі села Жилинці.

Роман Лазарев. Фото: Ярмолинецька ТГ / facebook

Того ж дня, 7 березня, в Ізяславській тергромаді зустріли живим коридором Героя Андрія Житнова. Воїн загинув 26 лютого, боронячи Україну від російських загарбників на Сумщині.

Андрій Житнов мешкав у Михнові. Після того, як доєднався до лав ЗСУ, ніс службу в інженерно-технічному взводі інженерно-технічної роти однієї з військових частин. Йому було 47 років…

«Андрій був людиною честі, людиною обов'язку. Він не ховався за чужими спинами, не тікав від небезпеки. Він свідомо став на захист України, розуміючи, що війна – це не тільки куля, яка може обірвати життя, а й обов'язок, який не дозволяє залишитися осторонь. Він пішов туди, де найгарячіше, бо вірив у Перемогу, бо знав, що без його внеску ця боротьба буде тривалішою, складнішою», – поділилися у громаді.

Андрій Житнов. Фото: Ізяславська міська рада / facebook

Читайте також: Мріяв про розмінування всієї країни: у Хмельницькому попрощалися з воїном Юрієм Літвіновим