Навіки в строю: у чотирьох громадах Хмельниччини прощалися з полеглими воїнами

У вівторок, 11 березня, Славутська громада зустріла живим коридором шани Героя Михайла Чурільова. Він загинув 14 травня 2024 року поблизу села Стариця, що на Харківщині. Під час бою життя захисника обірвав мінометний ворожий обстріл, повідомили у Славутській міській раді.

Михайло народився 5 квітня 1978 року в селищі Даурія Забайкальського району Читинської області. У 1981 році з родиною переїхав до міста Славути. Після 9-го класу хлопець вступив до Плужнецького сільськогосподарського технікуму. А потім навчався у Рівненському інституті слов'янознавства, де здобув освіту маркетолога.

Чоловік спробував себе у різних професіях. Був людиною, яка не боялася викликів і завжди прагнула до самостійності. Як згадують рідні Героя, він любив швидкість, дорогу, свободу. У мирному житті був активним учасником байкерського клубу "Отамани доріг". Його знали як відкриту, щиру, компанійську людину, яка обожнювала життя.

У 2015 році Михайло добровільно пішов боронити Україну у складі легендарного батальйону "Айдар". Пройшов складний шлях – від навідника до командира танкового взводу. Був у найгарячіших точках.

У 2018 році Михайло Чурільов повертається до цивільного життя, а 24 лютого 2022 року знову стає до строю.

«Він добровольцем пішов до бригади Вінницької територіальної оборони, потім повернувся до лав Збройних Сил України. Захищав й звільняв місто Ізюм Харківської області, Чорнобильську зону, воював на передовій на Сході України, відстоював кожен клаптик рідної землі. Він був воїном, мужнім і незламним. Попри дві контузії повертався у стрій, бо не міг залишити побратимів. Михайло жив за принципом: «Якщо не я, то хто?» Його військовий шлях відзначений численними подяками від командування та державними нагородами», - зазначили у Славутській міській раді.

Михайло Чурільов. Фото: Славутська міська рада / facebook

У Новоушицькій територіальній громаді 11 березня провели в останню земну дорогу воїна Володимира Мельничука. Його серце зупинилося 9 березня, повідомили у громаді.

Володимир Мельничук народився 16 травня 1990 року в селі Антонівка. Після закінчення школи він вступив до Кам'янець-Подільського педагогічного університету, де отримав професію вчителя фізичного виховання.

Чоловік працював на різних роботах, а після початку повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю, щоб обороняти країну. Захисник був у складі 48-ї окремої інженерної бригади. У квітні 2023 року звільнений з військової служби. Молодший брат Володимира, Ігор Мельничук, учасник АТО/ООС, загинув у листопаді 2022 року...

Володимир Мельничук був відзначений грамотою Міноборони за мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові і військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання військового обов'язку.

Володимир Мельничук. Фото: Новоушицька територіальна громада / facebook

З воїном Олегом Дроздовським 11 березня попрощалися у Кам'янець-Подільський територіальній громаді. Він загинув 7 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області. Про це повідомили у Кам'янець-Подільській міській раді.

Олег Дроздовський народився 10 лютого 1986 року. Проживав у Кам'янці-Подільському. На чин поховання віддати останню шану Захиснику прийшли рідні, друзі, побратими та мешканці громади. Останнім місцем спочинку Героя стала Алея Слави, що розташована на міському кладовищі.

Олег Дроздовський. Фото: Кам'янець-Подільська міська рада / facebook

У Городоцькій територіальній громаді 11 березня прощалися з Героєм Микитою Вишневським. Командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів загинув 3 березня під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 22… Про це пише Городок.City.

Микита Вишневський народився 6 жовтня 2002 року у місті Маріуполь. Виховувався прийомними батьками. Розпочавши самостійне доросле життя, юнак переїхав до Львова, навчався на автослюсаря.

У 2022 році пішов добровольцем до лав ЗСУ. Понад три роки захищав Батьківщину, став командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

З Городком воїна пов'язала доля — 19 січня 2025 року Микита Вишневський одружився із городоччанкою Юлією. Та щастя молодих тривало недовго…

«Це була золота людина, мій найкращий «сержант», якому я міг довірити своє життя, не задумуючись. Я навіть не можу назвати його своїм побратимом або другом, тому що він мені був ближчим. Він був мені братом, — розповідає Роман Щомик. — Загибель Микити — це неймовірна втрата. Не лише особиста. Це вагома втрата для нашого війська. Микита був дуже талановитим, він багато вчився, йому це добре вдавалося, він вмів керувати різними типами безпілотних апаратів. Та його власний політ, на жаль, скінчився...»

Поховали Микиту Вишневського поряд із загиблими воїнами-городоччанами.

Микита Вишневський. Фото: Городоцька міська рада

Читайте також: Два ворожих безпілотники збили сили ППО на Хмельниччині