Четверо Героїв з Хмельниччини повернулися додому «на щиті»

Хмельниччина оплакує своїх Героїв, які віддали життя, захищаючи країну від російських окупантів. Полеглих захисників провели в останню земну дорогу на Дунаєвеччині, Ізяславщині, Славутчині та Чемеровеччині.

Учора, 5 квітня, мешканці Дунаєвецької громади проводжали в останню земну дорогу 25-річного Станіслава Кушніра...

«23 березня 2025 року чорним болем увійшло в серце нашої громади. Під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області, загинув наш земляк, кулеметник Станіслав Вячеславович Кушнір. Юне життя, сповнене мрій, любові, надій обірвалося під вогнем війни», - повідомляють в Дунаєвецькій міській раді.

Станіслав народився 11 грудня 1999 року в селі Мушкутинці. Після 8 класів він вступив до Кам'янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після строкової служби підписав контракт на три роки.

«З початком повномасштабного вторгнення, Станіслав знову пішов на передову. Під час служби в Миколаївській області створив власну сім'ю та став батьком маленького Матвія. У грудні минулого року востаннє приїхав у рідне село побачити родину. Лише десять днів… І знову дорога на фронт. Цього разу на Донецький напрямок», - розповідають про Героя у громаді.

Додають, ще 21 березня Станіслав ще розмовляв із матір'ю. Голос був спокійним. Сказав, що все добре, що має відвезти побратимів на позицію й повернутися. Але він не повернувся…

Мешканці Дунаєвецької громади проводжали в останню земну дорогу 25-річного Станіслава Кушніра... Фото: Дунаєвецької мської ради

5 квітня, схиливши голови у скорботі, Улашанівська громада провела в останню дорогу захисника Дмитра Вікторовича Антонюка.

Як повідомляють у громаді, народився Дмитро 23 червня 2000 року в селі Миньківці. Працював за фахом на будівництвах у Києві та Львові. Дмитро був добрий, щирий, працьовитий, він завжди був сповнений енергії та сили, адже захоплювався спортом. Всі любили і поважали його, як надійного друга з великим і добрим серцем, який завжди міг прийти всім на допомогу.

«З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро неодноразово звертався до військкомату, бо понад усе хотів захистити рідну землю від ворога. 30 квітня 2024 року вступив до лав Збройних Сил України за контрактом. Служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового відділення. Був відважним та вмілим бійцем. Він мріяв повернутися додому, обійняти своїх рідних. Та, на жаль, не судилося. Дмитро повернувся додому «на щиті», - розповідають про Героя у громаді.

Його серце перестало битися в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області 22 жовтня 2024 року.

Поховали Героя у селі Миньківці...

Улашанівська громада провела в останню дорогу захисника Дмитра Антонюка. Фото: Улашанівського ТГ

А в селі Боднарівка Закупненської громади, що на Чемеровеччині, «живим коридором», на колінах та зі сльозами на очах зустріли 5 квітня траурний кортеж із тілом воїна Лясковича Сергія.

Як повідомляють у громаді, Сергій помер 3 квітня 2025 року у реабілітаційній клініці у Київській області.

Він захищав Батьківщину та кожного з нас ще з 2014 року, йому назавжди буде 35…», - розповідають у громаді.

На Чемеровеччині на колінах та зі сльозами на очах зустріли Сергія Лясковича. Фото: з фейсбук-сторінки Закупненської селищної ради.

На Ізяславщину 5 квітня навіки повернувся 38-річний захисник, радіотелефоніст радіостанції вузла зв'язку військової частини Сергій Вікторович Ткачук, щоб знайти спочинок у рідному краю.

Поховали Героя у рідному селі Топірчики.

На Ізяславщину навіки повернувся 38-річний захисник Сергій Ткачук. Фото: izyaslav-miskrada.gov.ua

Вічна шана Героям...