Трьох Героїв з Хмельниччини, полеглих за Україну, провели на вічний спочинок

У суботу, 26 квітня, на Хмельниччині попрощалися з Героями, чиє життя обірвала війна. В останню земну дорогу проводжали захисників України на Волочищині, Староушиччині та Полонщині.

З болем у серці Волочиська громада прощалася з одним із гідних своїх синів - Дмитром Лозіцьким: мужнім воїном, справжнім сином України, побратимом, другом і опорою для рідних і близьких.

Як повідомляють у Волочиській міській раді, Дмитро народився у Волочиську 5 листопада 1999 року. Навчався Дмитро у ЗОШ №1, далі у Підволочиському ліцеї, де здобув освіту за спеціальністю «радіоелектроніка». Згодом Дмитро вирішив поїхати до Польщі, щоб заробити на життя.

«Один рік важкої праці за кордоном лише зміцнив його прагнення йти за покликом серця - стати військовим. Він мріяв потрапити до Французького іноземного легіону. І мрія здійснилася - у 20 років він став до лав Легіону. Пройшовши сувору школу служби, Дмитро став мінометником, солдатом першого класу, служив у піхоті та брав участь у місіях на африканському континенті. Та справжній його бій чекав удома…», - розповідають про Героя в міській раді.

У 20 років Дмитро став до лав Легіону. Фото: з фейсбук-сторінки Волочиської міської ради

Із початком повномасштабної війни Дмитро зробив усе, щоб повернутися в Україну. 7 березня 2022 року, у віці лише 22 років, він добровільно став до лав Служби безпеки України, хоча й не підлягав мобілізації.

Дмитро брав участь у найзапекліших боях на Київщині, півдні та сході України, захищаючи мирних людей.

Із серпня 2024 року він був активним учасником Курської операції. Дмитро здійснив понад 120 бойових виходів. Під його командуванням було знищено понад 160 ворожих цілей.

Його служба — багатогранна історія справжнього воїна. Дмитро був мінометником, у липні 2024 року склав іспит і отримав сертифікат бойового медика, працював інженером з підготовки боєприпасів до FPV-дронів, був пілотом, штурманом, а в останні місяці — командиром двох екіпажів FPV-дронів. У грудні 2024 року йому було присвоєно військове звання головного штабсержанта.

Із серпня 2024 року він був активним учасником Курської операції. Дмитро здійснив понад 120 бойових виходів. Фото: Волочиської міської ради

«Дмитро був не лише професіоналом. Він був лідером, мотиваційним стрижнем свого підрозділу, спортсменом, оптимістом із блискучим почуттям гумору, що підтримувало бойовий дух навіть у найскладніші моменти. Командири бачили в ньому майбутнього бойового офіцера — рішучого, вмілого, з холодним розумом і гарячим серцем», - кажуть про Героя.

видатні заслуги перед Батьківщиною Дмитро 28 серпня 2024 року був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. За виняткову хоробрість, виявлену під час виконання бойових завдань у ході Курської операції, 25 березня 2025 року, головний сержант Дмитро Лозіцький був нагороджений орденом, відзнакою угруповання стабілізаційних дій «За доблесть і звитягу в Курській операції».

24 квітня 2025 року Дмитро Лозіцький назавжди став до лав Небесного Воїнства. Він загинув, залишивши світло своєї душі у серцях побратимів, матері, коханої дівчини та всіх, хто його знав…

З воїном попрощалися 26 квітня. Фото: Волочиської міської ради

У Староушицькій громаді відбулося прощання із захисником Валерієм Дивдиком, який віддав своє життя за Україну. З Героєм прощалися 26 квітня в селі Рункошів.

Як повідомляють в Староушицькій громаді, Валерій Миколайович народився 23 листопада 1971 року в с. Рункошів. Його знали як щирого, відкритого, життєрадісного, позитивного, ввічливого чоловіка.

У грудні 2023 року Валерій залишивши свій дім і свою сім'ю, щоб захищати суверенітет нашої держави. Фото: з фейсбук-сторінки Староушицької громади

«У грудні 2023 року Валерій залишивши свій дім і свою сім'ю. щоб захищати суверенітет нашої держави. За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов'язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег», - розповідають про Героя у громаді.

Старший водій інженерно технічної роти групи інженерного забезпечення сержант Валерій Дивдик помер 20 квітня 2025 року в населеному пункті Матвіївка, Запорізької області.

26 квітня Герой повернувся «на щиті» на рідну подільську землю…

26 квітня Герой повернувся «на щиті» на рідну подільську землю… Фото: Староушицького громади

На Полонщині 26 квітня жителі Новолабунського старостинського округу провели у засвіти Василя Івановича Петрічена.

«…Василь востаннє побував на земних гостинах у батьківській оселі та в рідному селі…. З Героєм в останнє попрощалися рідні, друзі, побратимами, односельчани… Він з честю боронив Україну, мріяв про Перемогу і робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу! Він назавжди залишив у серці та пам'яті кожного з нас світлі та теплі спогади», - висловлюють слова співчуття у громаді.

Стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого батальйону, відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов'язок у бою за Україну, її свободу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, Герой поклав своє життя поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини…

Поховали Василя Петрічена в рідному селі Юровщина з усіма військовими почестями…

Поховали Василя Петрічена в рідному селі Юровщина з усіма військовими почестями… Фото: Новолабунського старостинського округу

Вічна шана полеглим Героям...

Нагадаємо, 25 квітня Юлія Верхогляд, Роман Ткач та Артур Калюжний назавжди повернулися додому…