Чотирьох Герої-захисників провели в останню земну дорогу на Хмельниччині

У громадах Хмельниччини попрощалися з Героями, життя яких обірвала війна з російськими окупантами.

Учора, 8 травня, Шепетівка прощалася з воїном Олександром Сідлецьким, який з грудня 2024 року вважався зниклим безвісти. Захисник був навідником десантно-штурмового батальйону та понад два роки боронив рідну землю від російського ворога.

Як повідомляють в Шепетівській міській раді, Олександр Сідлецький народився 16 серпня 1979 року в Шепетівці. Закінчивши 9 класів, вступив до Шепетівського професійного училища, де здобув фах зварювальника. Після навчання працював на залізниці, у локомотивному депо. На роботі його цінували за сумлінність, високу відповідальність та щирість у спілкуванні. Олександр мав багатогранну натуру. Він також захоплювався моделюванням, поезією. Згодом зустрів своє кохання – Олену та одружився. У їхній родині панували підтримка, взаєморозуміння і любов.

Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, Олександр не залишився осторонь — вступив до лав територіальної оборони. Згодом проходив службу в одній з місцевих військових частин, а з часом перевівся до складу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на сході України, у складних умовах на Донеччині.

«7 та 8 грудня 2024 року мав змогу поспілкуватися з дружиною та донькою. Говорив просто і тепло, як завжди. 9 грудня вирушив на бойову позицію і відтоді зв'язок з ним зник. З 13 грудня Олександр вважався зниклим безвісти», - розповідають в міській раді.

Для рідних це стало найважчим випробуванням - дні перетворилися на безкінечне очікування та пошуки. Дружина й донька не втрачали надії, у родині вірили, що він живий.

«Олександр жив у їхніх снах. Доньці часто снився батько, спокійний, усміхнений, обіцяв, що повернеться навесні. І саме навесні, у квітні 2025 року, надійшла звістка, що, ймовірно, його вдалося ідентифікувати. За кілька днів до цього він востаннє «прийшов» у сон своєї доньки і сказав, що їде додому...», - розповідають про Героя.

Учора він повернувся додому навіки…

Шепетівка прощалася з воїном Олександром Сідлецьким. Фото: Шепетівської міської ради

А 6 травня у Шепетівці прощалися зі штаб-сержантом Володимиром Пшеничним.

Як повідомляють в Шепетівській міській раді, Володимир Пшеничний народився 22 жовтня 1983 року в місті Шепетівці. Після 9 класу вступив до Шепетівського професійного училища, де у 2002 році здобув спеціальність слюсаря-електрика. Далі була строкова служба у Збройних Силах України, яку проходив в Одесі. Згодом продовжив військовий шлях: навчався на прапорщика у місті Богодухів та повернувся на службу до місцевої військової частини.

Після завершення служби у 2007 році Володимир повернувся до цивільного життя й почав працювати на залізниці — на колійно-машинній станції, спершу — звичайним робітником. Проте завжди прагнув більшого: розвиватися, вдосконалюватися, йти вперед. Тому у 2012 році закінчив навчання у Вінницькому транспортному коледжі, здобувши вищу кваліфікацію. Завдяки здібностям, працьовитості й відповідальності отримав підвищення — став бригадиром, згодом — майстром. Колеги поважали його як людину принципову, справедливу, з чіткими життєвими орієнтирами. Пізніше Володимир перевівся до Києва, а згодом працював за кордоном.

Завжди шукав можливості забезпечити родину й побудувати краще життя та робив це з гідністю й самовіддачею. Його найбільшою цінністю завжди була сім'я.

Коли у 2022 році почалась повномасштабна війна, Володимир не чекав — з перших днів пішов добровольцем до військкомату. Проходив службу в одній із місцевих військових частин.

«Взимку 2025 року перевівся до складу 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 12 квітня 2025 року Володимир востаннє зв'язався з дружиною, а з 13 квітня зв'язок з ним обірвався. Дружина почала пошуки: спершу командування повідомляло, що він на позиціях, згодом родина отримала офіційне повідомлення про зникнення безвісти. Згодом стало відомо — Володимир загинув. Це сталося 25 квітня 2025 року на Донецькому напрямку, під час мінометного обстрілу позицій ворогом…», - кажуть в міській раді.

6 травня у Шепетівці прощалися зі штаб-сержантом Володимиром Пшеничним. Фото: Шепетівської міської ради

У Славуті 7 травня прощалися з мужнім воїном Миколою Борейком, який віддав життя за Україну.

Як повідомляють в Славутській міській раді, Микола народився 25 жовтня 1983 року в селищі Лугини на Житомирщині. З дитинства його вирізняли порядність, працьовитість і щира відданість близьким.

Згодом його життєвий шлях проліг до столиці — Києва, де він розпочав професійну кар'єру. А з 2014 року Микола оселився в місті Славута. Працював на підприємствах «Будфарфор» та «Геберіт». Тут, на славутській землі, він будував своє життя — кохав, виховував дітей, мріяв, планував майбутнє. Любив рибалити, подорожувати, насолоджуватися тихими радощами мирного життя.

Та коли над Україною нависла смертельна загроза, Микола не вагався жодної миті. 23 липня 2020 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. І вже під час повномасштабного вторгнення він був там — на сході, на передовій, готовий боронити найдорожче.

«Його бойовий шлях пролягав через найважчі рубежі — Луганщину, Харківщину, Донеччину. Там, де земля здригається від вибухів, де небо затягнуте димом, де українські воїни героїчно боронять свою Батьківщину. Службу воїн проходив на посаді командира розвідувального відділення стрілецького батальйону. Командування неодноразово відзначало його мужність і самовідданість», - розповідають про Героя.

29 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Покровська на Донеччині, солдат Борейко Микола Борисович зазнав тяжкого поранення. Попри всі зусилля медиків, 2 травня його серце зупинилося...

У Славуті 7 травня прощалися з мужнім воїном Миколою Борейком. Фото: Славутської міської ради

8 травня Полонська громада в скорботі попрощалася зі своїм земляком, мужнім воїном Гучком Віктором Павловичем. Життя Героя обірвалося 22 квітня 2025 року. Йому було 45 років…

Як повідомляють в Полонській міській раді, гранатометник гірсько-штурмового взводу, старший сержант загинув поблизу населеного пункту Малі Щербаки Запорізької області під час виконання бойового завдання…

8 травня Полонська громада попрощалася з мужнім воїном Віктором Гучком. Фото: facebook.com/infodimpolonne

Вічна пам'ять Героям...