Гаряча тема:
- Війна
«Ці емоції неможливо передати словами»: у Старокостянтинові зустріли звільненого з російського полону морського піхотинця Дмитра Джуса

У жовтні 2021 року 18-річний захисник підписав контракт з бригадою морської піхоти. Однак матері сказав, що їде на навчання до Кам'янця-Подільського. Насправді ж поїхав до Маріуполя.
У неділю, 18 травня, у Старокостянтинові зустріли звільненого з російського полону морського піхотинця Дмитра Джуса, який понад три роки провів у неволі.
Захисника обміняли напередодні Великодня, 19 квітня 2025 року. Тоді додому повернулися 277 українських воїнів, п'ятеро з яких – мешканці Хмельниччини.
Мати військовослужбовця Людмила Джус поділилася з сайтом «Є ye.ua», як чекала на сина всі ці роки.
«Сказав, що на «учебці», а сам поїхав у Маріуполь»
У жовтні 2021 року 18-річний Дмитро Джус підписав контракт з підрозділом морської піхоти. Однак матері сказав, що їде на навчання до Кам'янця-Подільського. Насправді ж поїхав до Маріуполя.
«Сказав мені, що на «учебці», а сам поїхав у Маріуполь. Усе приховував. Навіть коли почалася повномасштабна війна, завжди казав: «у мене все добре». Востаннє він вийшов на зв'язок 2 квітня 2022 року, а 5 квітня я вже подала його в розшук», - пригадує Людмила Джус.
Лише тоді з'ясувалося, що він був не в Кам'янці-Подільському, а на заводі імені Ілліча. І під час прориву на «Азовсталь» 12 квітня 2022 року Дмитро потрапив у полон. Йому на той час виповнилося 19 років.
У жовтні 2021 року 18-річний Дмитро Джус підписав контракт з морською піхотою. Фото: надане Людмилою Джус
Тиша впродовж двох років
У травні 2022 року російська сторона підтвердила, що Дмитро Джус перебуває у полоні. Але ні фотографії, ані кадру з ним не було. Суцільна тиша впродовж двох років.
«У 2024 році мені написав звільнений з полону хлопчина, який сидів із Дмитром в одній камері. Він розповів, де саме перебуває мій син. Це була перша звістка за два роки», - каже пані Людмила.
Після того вона писала синові листи по одному, а то й по два щотижня, де казала, що любить його і дуже чекає. Але дійшли лише два – один одразу, а інший – під Новий рік.
«Ми не сиділи склавши руки»
«Я їздила на щотижневі акції «Поверніть Героїв з полону» у Хмельницький, зверталася в Червоний Хрест, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими... Ми з іншими матерями та дружинами безвісти зниклих та полонених не сиділи склавши руки. Ми писали в ООН і до Арабських Еміратів», - каже жінка.
Людмила Джус виходила на акції на підтримку військовополонених. Фото: надані Людмилою Джус
Про обмін сина Людмила Джус дізналася зі списків
Кожного разу під час обмінів Людмила Джус сподівалася побачити у списках ім'я свого сина.
«У нас була своя спільнота матерів. Ми їздили на акції до Хмельницького та Києва. 12 квітня ми поїхали до столиці – саме три роки минуло з дня його полону. А за кілька днів я побачила його прізвище в списках. Потім зателефонували з Координаційного штабу: «Ваш син в Україні, чекайте дзвінка». І він подзвонив... Це було щастя! Його обміняли напередодні Великодня, 19 квітня. Емоції були неймовірні. Він плакав, я плакала... Він лише й повторював: «Мамусю, заспокойся, я вас люблю». А я все одно не могла стримати сліз. Ці емоції неможливо передати словами. Дай Боже кожному, хто чекає, пережити такі щасливі миті», - каже пані Людмила.
«Зустрічав мене з букетом квітів»
Перший тиждень після обміну був карантин, тому рідним не дозволяли бачитися із захисниками. Але згодом Людмила та Дмитро таки зустрілися.
«Зустрічав мене з букетом квітів. Схуд майже на 40 кілограмів… Ми провели разом вихідні, навіть у Вінницю з'їздили трохи відпочити. Я потім ще приїжджала до нього на вихідні. А 18 травня він остаточно повернувся додому», - каже жінка.
Навіть у полоні Дмитро відчував, що його чекають.
«Хоч йому казали, що України вже немає, що вона зруйнована, пропонували перейти на бік ворога, прийняти російське громадянство і перевезти родину. Але він не погоджувався, бо знав, що його чекають», - зазначає пані Людмила.
«Не втрачайте надії»
Наостанок пані Людмила звернулася до матерів і дружин інших полонених: «Не втрачайте віри! Моліться! Добивайтеся! Шукайте! Я два роки нічого не знала про сина: де він, що з ним, як він. Але віра й молитва — це найбільша сила!»
Напередодні Великодня, 19 квітня, захисник повернувся додому з російського полону. Фото: надане Людмилою Джус
У неділю, 18 травня, у Старокостянтинові рідні, близькі та знайомі зустрічали звільненого з полону захисника Дмитра Джуса. Фото: надане Людмилою Джус
Читайте також: «Обміняли мого синочка» - з російського полону повернувся захисник з Хмельницького району Віталій Тімощук
«Це дійсно було великоднє диво для нас»: Тетяна Крачан про повернення сина з полону
Ця стаття стала можливою за підтримки програми «Голоси України», яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: