Хмельниччина втратила п'ятьох Героїв: попрощалися із захисниками, які загинули на фронті

Хмельниччина знов у скорботі. У громадах області віддали останню шану полеглим захисникам, які боронили Україну, її незалежність і свободу.

22 жовтня у Полонному відбулося прощання із захисником України, солдатом, стрільцем штурмового відділення штурмового батальйону Іваном Олександровичем Біляєвим, який загинув у районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області. Герой вважався безвісти зниклим із 2 травня 2025 року…

Як повідомляють в Полонській міській раді, зранку містяни зустрічали траурний кортеж із тілом Героя. На площі біля Центрального будинку культури відбулася громадянська панахида, де сотні людей схилили голови в пошані. Після заупокійної служби у храмі Почаївської ікони Божої матері воїна поховали на Алеї Героїв Нового цвинтаря.

У Полонному попрощалися з Іваном Біляєвим. Фото: facebook.com/infodimpolonne

А 23 жовтня Полонне знову схилило голови в жалобі... До рідного міста повернувся «на щиті» Захисник України, солдат Сергій Віталійович Свінціцький - стрілець, помічник гранатометника аеромобільного батальйону, який загинув, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області.

Заупокійна служба відбулася у Свято-Троїцькому храмі. Потім полончани провели Сергія Свінціцького на його останній земний шлях - на Алею Героїв Нового цвинтаря...

До Полонного повернувся «на щиті» Захисник України, солдат Сергій Свінціцький. Фото: facebook.com/infodimpolonne

23 жовтня мешканці Чорноострівської громади попрощалися з Костянтином Степановичем Антонюком, жителем села Грузевиця, який загинув 14 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Загризове Ізюмського району на Харківщині.

Костянтин Антонюк народився 1972 року, більшу частину життя присвятив службі у Збройних Силах України. Як розповідають в Чорноострівській громаді, його любили й поважали за щирість, доброту, мудрість і професіоналізм. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно став до лав ЗСУ, а згодом до війська приєднався і його брат.

Костянтин Антонюк був відданим військовій присязі, чесним і мужнім. У Героя залишилися дружина, донька, рідні та близькі, для яких він був опорою і гордістю. Йому назавжди 53.

В Хмельницькому районі провели в останню земну дорогу Костянтина Антонюка. Фото: Чорноострівської ОТГ

23 жовтня у Шепетівці відбулося прощання з головним сержантом Володимиром Валерійовичем Розборським, який загинув 14 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання у Суджанському районі Курської області.

Володимир народився у Вінниці, але більшу частину життя провів у Шепетівці. Був майстром своєї справи - будівельником, добрим сім'янином і турботливим батьком. У лави ЗСУ став без вагань - захищати дітей і майбутнє України.

«Він був справедливим, відвертим і щирим, не терпів фальші. Міг і пожурити, і пожартувати і, коли мав настрій - смачно нагодувати товаришів. Під час служби Володимир отримав декілька контузій, проте щоразу повертався до строю. Коли приїздив у відпустку або на лікування, любив бувати на малій батьківщині дружини - у селі Марківці. Там, серед природи й рідних людей, він знаходив спокій для душі. Багато часу проводив з дітьми: навчав сина керувати автомобілем, мріяв про їхнє щасливе майбутнє…», - розповідають про Героя в Шепетівці.

Боєць мав позивний «Смайлик» за добрий характер, почуття гумору і здатність підтримати побратимів навіть у найважчі хвилини. Прощалися з Володимиром під трек гурту Scorpions, який любив слухати при житті. У Героя залишилися дружина Наталія, діти та побратими, які назавжди збережуть його у пам'яті.

Володимир Розборський мав позивний «Смайлик» за добрий характер, почуття гумору і здатність підтримати побратимів навіть у найважчі хвилини... Фото: Шепетівської міської ради

Сумна звістка знову прийшла у Летичівську громаду. До рідного дому «на щиті» повернувся Олександр Григорович Литвинюк, житель села Новокостянтинів, який загинув 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області.

Тривалий час він вважався зниклим безвісти. 23 жовтня громада зустрічала траурний кортеж живим коридором. Після заупокійної служби у храмі Успіння Пресвятої Богородиці воїна поховали на місцевому кладовищі.

Війна забрала у дружини чоловіка, у п'ятьох дітей - турботливого татуся, у побратимів - відданого товариша.

Олександр Литвинюк. Фото: з фейсбук-сторінки Летичівсської ОТГ

Світла пам'ять і вічна слава Героям, які віддали своє життя за Україну…