Культ кави у... „Домі кави”

 Розташований заклад на Соборній, біля уже відомого хмельничанам, „Чао-какао”. Завітали сюди ми надвечір, і, щойно переступили поріг, поринули у витончені кавові диво-аромати, а точніше, вони почали проникати у нас з кожної шпаринки цієї кав’ярні-кавоварні.
Культ кави тут у кожному сантиметрі ретельно продуманого інтер’єру: кавовими зернами заповнені скляні колони, на полицях – кавоварки та кавові сервізи, на столиках газети зі Львова, кольору кави з молоком, а в них – розповідь про міське свято кави... А на барній стійці, яка позиціонується, швидше, як „кавова”, у барвистих пакунках з фольги – різноманітні сорти кави, аби перед тим, як здійснити ароматну покупку – продегустувати, так би мовити, не відходячи від каси... Бариста (так в Італії називають людину, яка працює за стійкою)  розповіла нам, що в  кожному кавовому букеті міститься до дванадцяти сортів кави, кожен з яких приховує  в собі ароматну нотку смаку та запаху тієї місцевості, де кава зростала та достигала.
На жаль, крім кави тут більше нічого замовити, тому, визначившись з гарячими напоями, ми вмостилися біля вікна. З відвідувачів у закладі більше нікого не було, тому баристи „кружляли” довкола і задовольняли відповідями усі наші каверзні запитання. За кілька хвилин нам принесли наше замовлення, з вишуканими сердечками на повітряній пінці. Ми взялися фотографувати це „диво в чашках”, а бариста ще й свою допомогу нам запропонував!
Філіжанка еспрессо „Россо Неро” з маленькою квартою води на додачу, аби кожен ковток був таким неповторним, як перший, два подвійні капучино „по-італійськи” (еспресо з молоком, збитим парою) та марочино (компоненти ті ж, але з порошком какао на додачу) обійшлися нам у 72 гривні. Кава була неперевершеною,  для завершального акорду цієї ідилії не вистачало лише якогось, хоча б крихітного, тістечка... Приміром, в одній з кавоварень Миколаєва до горнятка кави завжди обов’язково дають цукерку... А ще моїй колезі, невиправному кавоману, в „Домі кави” не вистачало „Wi-Fi”. „Бо тоді, – сказала вона, – я з ноутбуком просиджувала б тут цілими днями...”.