Командир, який врятував побратимів ціною свого життя: історія захисника Віталія Гури з Кам'янеччини

«Я терміново йду на завдання, на нуль. Чотири дні не буду виходити на зв'язок, не хвилюйся. Набери мою маму і сестру, скажи їм, щоб теж не хвилювалися. Як повернуся, наберу тебе. Все буде добре, люблю...», — такими були останні слова, які Надія Дячук почула від свого коханого.

Потім вона дізнається, що Віталій загинув у бою. Що на тому завданні отримав поранення і вирішив залишитися прикривати своїх побратимів…

Віталій Гура планував одружитися з Надією у вересні 2024 року. Залишалося кілька місяців, але війна обірвала плани...

22 червня 2024 року рідним сказали, що Віталій зник безвісти. А через рік і три місяці, у вересні 2025, він навіки повернувся спочити у рідне село Томашівка, що на Кам'янеччині.

Рідні просять вшанувати героїчний подвиг Віталія Гури, який без вагань став на захист країни і врятував побратимів ціною свого життя. Наразі триває збір підписів про присвоєння звання «Герой України» Віталію Гурі. Залишити свій підпис можна, натиснувши на це посилання. 

Надія Дячук з трепетом згадує про Віталія. Пара познайомилася 15 лютого 2023 року, наступного дня після Дня закоханих. За 10 днів вони зізналися один одному у коханні, а вже за місяць – разом ділили побут у Хмельницькому, однак спільне життя тривало не довго.

У серпні 2023 року Віталію вручили повістку і він без жодних вагань пішов до військкомату.

«Він казав, що для нього це було питання честі. Казав, що не може перекласти цю війну на плечі своїх дітей. Казав, що ми маємо зупинити її тут і зараз», — розповідає Надія Дячук сайту «Є ye.ua».

Віталій та Надія планували взяти шлюб у вересні 2024 року. Однак війна обірвала плани... Фото: надані Надією Дячук

У цивільному житті Віталій Гура працював на підприємстві з виготовлення поліетилену й отримав підвищення до керівника одного з відділів.

«Відповідальний… За яку б справу не взявся, завжди доводив її до кінця, — каже Надія. — Він завжди старався, завжди викладався на повну. І у війську було так само».

Віталій Гура став на захист країни у серпні 2023 року

Віталій Гура став розвідником. Він проходив військові навчання у Латвії й Великобританії. За час служби отримав підвищення до командира відділення. Обороняв країну на Чернігівщині та Донеччині.

Надія згадує, як вона придбала Віталію жетон з їхньою спільною фотографією. Пізніше, завдяки цьому жетону, тіло захисника опізнають...

Віталій Гура був розвідником. Мав позивний "Єнот". Фото: надане Надією Дячук

Віталій Гура носив при собі жетон, на якому було спільне фото з Надією. Завдяки цьому жетону опізнали тіло захисника... Фото: надані Надією Дячук

«Пробач, він загинув. Ми не змогли забрати тіло…»

У червні 2024 року підрозділ Віталія Гури відправили на Покровський напрямок. Ситуація там була складною, адже ворог постійно йшов у наступ.

Захисник вирушив на завдання 20 червня. Тоді він запевнив Надію, що повернеться через чотири дні, після чого відразу її набере. Натомість побратимам дав настанову – «Раптом не повернусь, зберіть всі мої речі і передайте моїй Наді. Телефон із собою не братиму».

Вже 21 червня, зі слів побратимів, Віталій отримав поранення. Як командир він ухвалив рішення прийняти останній бій, аби двоє його побратимів, з якими був на завданні, могли врятуватися.

«Його командир мені розповів, що бачили відео з дрона. Бачили, як він залишився на позиції. Поранений сидів на землі і відстрілювався від ворога. Стріляв у всі сторони так, щоб ворог не міг підійти до нього. Але не вижив… Я ж, нічого не знаючи, продовжувала чекати, доки пройде тих чотири дні. 23 червня в мого сина було день народження, а 24 червня мене набрав вже не Віталій, а його командир, який сказав: «Пробач, він загинув. Ми не змогли забрати тіло…», - згадує Надія Дячук.

Близько року та трьох місяців Віталій Гура вважався безвіти зниклим

Життя розділилося на «до» і «після»

«Ми багато чого планували. Він дуже хотів весілля. Сестрі казав, що нарешті щасливий. Нарешті знайшов свій пазлик, – розповідає Надія. – Я його просила не йти туди. Але він був категоричним у своєму рішенні. Казав мені: «Я командир, я відповідальний за їхнє життя. Їхнє життя залежить від моїх рішень. Я не можу, не можу їх підвести…»

Через рік після смерті Віталія його тіло повернули з росії:

«Спочатку надіслали мамі фото жетону, на якому було наше фото. Потім зателефонували сестрі, сказали є підтвердження ДНК. І привезли у закритій домовині. Знаєте, іноді ловлю себе на думці – комусь теж привозять закриту домовину, а потім він повертається з полону. Думаю, а може і в мене так буде… А може це все неправда…»

Цьогоріч 28 січня Віталій Гура мав би відзначити своє 36-й день народження, але Герою назавжди залишилося 34… Він загинув поблизу населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області.

Віталію Гурі назавжди залишилося 34...

Рідні просять вшанувати героїчний подвиг Віталія Гури, який без вагань став на захист країни і врятував побратимів ціною свого життя. Наразі триває збір підписів про присвоєння звання «Герой України» Віталію Гурі. Залишити свій підпис можна, натиснувши на це посилання.

Якщо немає змоги перейти за посиланням, тоді можна: 

• в Google ввести "петиція 258504"
• перейти на сторінку петиції
• авторизуватися за допомогою BankID
• повернутися на сторінку петиції
• натиснути "підписати".

Читайте також: Завжди був там, де найважче: історія Захисника Сергія Шевчука з Хмельницького