«Був самовідданим праці та надихав інших»: під Києвом попрощалися з Романом Ткачуком – захисником та громадським діячем з Хмельниччини

На 45-му році життя пішов у засвіти Роман Ткачук, син Анатолія Ткачука – знаного в Україні й особливо в Хмельницькій області громадського діяча, «батька децентралізації» та колишнього народного депутата часів становлення незалежності.

Роман Ткачук продовжував справу батька, також обравши шлях служіння на благо людям та Україні. Він був головою Інституту громадянського суспільства і реалізовував низку проєктів, покликаних покращити добробут громад, децентралізаційну реформу, місцевий економічний розвиток, згуртованість...

Під час повномасштабного вторгнення Роман Ткачук допомагав військовим у тилу. Згодом – і сам став на захист країни. Службу він ніс у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ.

Роман Ткачук із 2004 року був незмінним керівником Інституту громадянського суспільства. Фото: csi.org.ua

Громадський діяч і воїн народився 2 липня 1981 року у Хмельницькому в сім'ї Анатолія і Марії Ткачуків. За спогадами рідних, друзів і колег, чоловік вирізнявся великою любов'ю до Хмельниччини і Київщини. Досліджував регіональне минуле, відшуковуючи унікальні артефакти і невідомі цінні документи, карти, герби, родоводи...

Здобувши юридичну освіту у столиці, із 2004 року Роман Ткачук був незмінним очільником Інституту громадянського суспільства впродовж двох десятків років.

«Для нашої команди Роман Анатолійович був справжнім драйвером: він постійно надихав усіх до якісної та самовідданої праці. Він особисто виконував колосальний обсяг роботи, яка на перший погляд могла здаватися непомітною, але коли Роман пішов до лав ЗСУ, масштаб його щоденного внеску відразу став очевидним для кожного з нас. Завжди життєрадісний, із тонким гумором та вишуканим смаком — він вмів розрадити та підтримати у найскладніші моменти», — діляться його колеги.

Роман Ткачук з колегами. Фото: Mariia Pelypenko / facebook

До війська Роман Ткачук долучився у січні 2025 року. Попри не надто міцне здоров'я, не скористався можливістю залишитися в тилу. Він служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, був на Краматорському напрямку.

Вдома на нього чекали дружина, двоє доньок та батьки. Однак життєвий шлях громадського діяча та воїна трагічно обірвався у харківському шпиталі 1 березня 2026 року. Вічний спочинок Герой знайшов на кладовищі міста Боярка. Там, на Київщині, він жив разом із родиною.

«От і все. Нема мого Романа. Якесь кремлівське падло під свої амбіції знищує тисячі українців, — ділиться батько Героя Анатолій Ткачук. — Страшний біль рве моє серце. Аби відволіктись, почав розкидати сніг, який не розтав на купах. І от під замерзлим шматком снігу відкрились такі тюльпани. Це ніби знак. Холод смерті не може стримати життя. Але... Романа уже не буде...»

Роман Ткачук пішов служити у військо водієм-електриком. Фото: Anatoliy Tkachuk / facebook

Світла пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним, друзям, колегам, однодумцям і всім, хто знав Романа…

Читайте також: Навіки в строю: у Хмельницькому попрощалися з Героями