На Хмельниччині попрощалися з трьома захисниками

У середу, 1 квітня, в Красилові провели в останню дорогу матроса Іллю Лимара.

Захисник народився у 2004 році в місті Красилів де закінчив школу №5. Після цього вступив до Кам'янець-Подільського фахового коледжу Подільського державного університету.

Однак у грудні 2022 року, у віці 18 років, Ілля свідомо зробив вибір — став на захист своєї Батьківщини. Він добровільно підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, брав участь у бойових діях, захищаючи Мар'їнку та Лиман.

У березні 2023 року Ілля отримав поранення, але згодом повернувся до своїх побратимів.

Влітку того ж року його перевели до Головного управління морської піхоти в Одесі. Він любив це місто і мріяв повернутися сюди, аби стати офіцером.

«Рік і чотири місяці Іллю вважали зниклим безвісти. Увесь цей час рідні жили між відчаєм і надією, шукали, молилися, виходили на мирні акції, тримаючи в руках його фото…», - розповідають в Красилівській міській раді.

Згодом стало відомо, що 22 листопада 2024 року Ілля Лимар загинув поблизу населеного пункту Берестки на Донеччині, виконуючи бойове завдання у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти. Він віддав своє життя, рятуючи побратима.

Поховали Іллю Лимара на Алеї Слави міста Красилів.

Ілля Лимар. Фото: Красилівська міська рада / facebook

Цього ж дня Славутська громада попрощалася з Героєм Віктором Оніщуком.

Молодший сержант Віктор Оніщук народився 16 серпня 1975 року у місті Славута. Тут минули його дитинство та юність. З 1982 по 1992 рік він навчався у Славутській загальноосвітній школі №3.

У 1993 році він закінчив Полонську автошколу, а 1997 року – Хмельницький навчальний центр житлово-комунального господарства, здобувши професію оператора котельні. Цього ж року пішов працювати оператором котельні Славутської тепломережі.

«Він любив риболовлю, любив тихі ранки біля води, любив ходити по гриби, грати у волейбол, рух, кататися на велосипеді. Любив життя, яке безжально обірвала війна…», - згадують про захисника у Славутській міській раді.

У грудні 2023 року він доєднався до лав Збройних сил України. Служив у другому штурмовому відділенні 3-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка на посаді стрільця-снайпера.

За мужність він був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест», яку вручив генерал-полковник Олександр Сирський.

З 14 грудня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Та того ж дня поблизу населеного пункту Камишевка Суджанського району Курської області, Віктор загинув, виконуючи свій обов'язок.

Вічний спокій Віктор Оніщук знайшов на міському кладовищі, на Алеї Слави.

Йому назавжди 49 років…

Віктор Оніщук. Фото: Виконавчий комітет Славутської міської ради / facebook

В останню земну дорогу цього ж дня провели захисника в Хмельницькій громаді.

Солдат Андрій Старокож загинув 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку внаслідок стрілецького зіткнення з ворогом.

Прощання з Героєм відбулося в селі Іванківці біля будинку, де він проживав за життя.

Вічний спокій Андрій Старокож знайшов на кладовищі в селі Олешин.

Йому було 22 роки…

Андрій Старокож. Фото: Хмельницька міська рада / khm.gov.ua

Читайте також: На Хмельниччині провели в останню земну дорогу трьох воїнів