У громадах Хмельниччини провели в останню дорогу шістьох воїнів

У понеділок, 13 квітня, мешканці Славутської громади провели в останню дорогу свого земляка — солдата Олександра Чешева. 

Воїн прийняв свій останній бій 8 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вербове Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було лише 26 років…

Олександр народився 29 квітня 1999 року у Славуті. Навчався у гімназії №5. У 2019 році закінчив Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу, здобувши фах у ресторанно-готельній справі.

Захисник доєднався до лав Збройних сил України 31 травня 2025 року. Служив стрільцем штурмової роти військової частини А4862.

«Олександр був душею компанії. Життєрадісний, щирий, відкритий — він ніби ніс у собі світло, яке зігрівало інших. Його відповідальність і надійність були тією скелею, на яку можна було спертися у найважчу хвилину. Він був із тих людей, які не зраджують, не відступають, не залишають… Які стоять до кінця», - згадують про захисника у громаді.
 

Олександр Чешев. Фото: Виконавчий комітет Славутської міської ради / facebook

У вівторок, 14 квітня, у Нетішині попрощалися зі старшим солдатом Вадимом Тітовим. Його серце зупинилося 4 квітня у медичному закладі від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Як зазначають у громаді, Вадим народився і виріс у Нетішині. Навчався у школі №1. У 2017 році вступив до Київського національного торговельно-економічного університету, обравши шлях харчових технологій. Захоплювався кулінарією і створював не просто страви, а справжні шедеври. Під час практики в Італії став надійною опорою для шеф-кухаря.

Після навчання Вадим Тітов працював у сфері постачання квітів. Мріяв пов'язати своє майбутнє з оборонною галуззю та виробництвом дронів.

До лав Збройних сил України доєднався 6 серпня 2025 року. Пройшов підготовку у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді й уже з листопада виконував бойові завдання на передовій.

Під час бою 30 березня 2026 року захисник отримав важкі поранення.

Вічний спокій Вадим Тітов знайшов на міському кладовищі.

Йому назавжди 25 років…

Вадим Тітов. Фото: Виконавчий комітет Нетішинської міської ради / facebook

На Ізяславщині цього дня віддали останню шану захиснику Юрію Кочмару. Юрій був солдатом, старшим оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу РЕБ 1 десантно-штурмового батальйону.

Траурний кортеж пройшов вулицями Ізяслава до рідного дому воїна в селі Клубівка, де відбулося прощання.

Йому назавжди 48 років…

Юрій Кочмар. Фото: Ізяславська міська рада / facebook

У Старокостянтинівській громаді провели в останню земну дорогу солдата Юрія Сиротюка.

Юрій загинув 6 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Попрощалися із захисником у приміщенні Гарнізонного будинку офіцерів. Після чого кортеж з тілом Героя попрямував до будинку, де проживав Юрій за життя.

Після прощання полеглого воїна поховали на сільському кладовищі села Пашківці. Йому назавжди 29...

Юрій Сиротюк. Фото: Старокостянтинів офіційний / facebook

На Білогірщині цього дня попрощалися з військовослужбовцем Михайлом Якимчуком.

Його життя обірвалося 21 березня 2026 року.

Михайло, народився в селі Синютки. У липні 2023 року доєднався до лав Збройних сил України. Він проходив службу на посаді старшого розвідника-оператора.

Вічний спокій Михайло Якимчук знайшов на кладовищі села Синютки.

Михайло Якимчук. Фото: Білогірська селищна рада / facebook

На Красилівщині, 14 квітня провели в останню дорогу старшого сержанта Юрія Кузнєцова.

Захисник помер 7 квітня в селі Гурівка на Миколаївщині.

Він був командиром установки 1-го відділення розгороджень взводу розгородження інженерно-саперної роти 2-го інженерно-саперного батальйону.

Юрій Кузнєцов народився в Уральській області росії, однак у чотирирічному віці разом із матір'ю повернувся на її рідну землю — у село Кульчини. Тут він навчався у початковій школі, а з 5 по 9 клас — у Красилівській школі №1. Згодом здобув фах механіка в Чорноострівському професійному училищі, проходив строкову військову службу, навчався у Сімферопольському вищому військовому училищі.

У мирному житті Юрій працював на бурових установках, слюсарем з ремонту двигунів, водієм у комунальному підприємстві, певний час перебував за кордоном.

У 2022 році, з початком повномасштабної війни, Юрій Кузнєцов добровільно став до лав Збройних сил України. Після військового навчання в Кам'янці-Подільському, де зустрів свою майбутню дружину, він виконував бойові завдання на Східному фронті, згодом — на Запорізькому та Херсонському напрямках.

Дружина Марія згадує його як доброго, чуйного та турботливого чоловіка, який завжди підтримував і допомагав. Їхнє сімейне щастя було коротким, але сповненим світлих спогадів. 

Поховали Захисника на Алеї Слави міста Красилів.

Юрій Кузнєцов. Фото: Красилівська міська рада / facebook

Читайте також: У Хмельницькому попрощалися з двома Героями