На Хмельниччині провели в останню земну дорогу сімох захисників

У четвер, 20 травня, в Старокостянтинівській громаді відбулося прощання із солдатом Юрієм Цибульським.

Як повідомили у громаді, воїн загинув 1 травня 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Одрадне, що на Харківщині.

Скорботний кортеж пройшов вулицями Старокостянтинова. Пам'ять полеглого Героя вшанували у Гарнізонному будинку офіцерів. Попрощалися з Юрієм Цибульським в селі Губча та в селі Партинці – біля будинку, де проживав воїн.

Поховали Героя на сільському кладовищі у Партинцях.

Йому навіки 50 років…

Юрій Цибульський. Фото: Старокостянтинів офіційний / facebook

Цього ж дня на Ярмолинеччині провели в останню земну дорогу воїна Олександра Бартківа із села Буйволівці.

Як повідомлють у громаді, Олександр загинув 16 січня 2025 року поблизу населеного пункту Миколаєво - Дар'їно, Курської області під час виконання бойового завдання.

Олександр Бартків народився 25 червня 1984 року в Буйволівцях. Тут він виріс та пішов до першого класу місцевої школи. Після закінчення школи, у 17 років, почав працювати різноробочим на станції Скібнево. Згодом був призваний на строкову службу. Повернувшись додому, працював водієм та на будівництві доріг.

До війська Олександр став 10 червня 2022 року. Служив у Тернополі, а згодом захищав Україну на Донецькому та Сумському напрямках.

«Востаннє Сашко був у відпустці у червні 2024 року — на своє 40-річчя. Відзначили його дуже скромно, у сімейному колі. А взимку зв'язок із ним перервався. Гіркий статус зниклого безвісти все ж давав надію. Рідні шукали, чекали, хвилювалися. Але тест ДНК підтвердив найстрашніше…», - розповідають у громаді.

Вічним місцем спочинку воїна стане рідне село Буйволівці.

Йому було 40 років...

Олександр Бартків. Фото: Ярмолинецька ТГ / facebook

На Летичівщині цього ж дня попрощалися з молодшим сержантом Леонідом Савіцьким. Серце захисника зупинилося 17 травня 2026 року внаслідок тривалої та важкої хвороби, розповідають у громаді.

Дитячі та юнацькі роки Леоніда пройшли у рідній Терлівці. Після завершення навчання у Снітівській восьмирічній школі він продовжив освіту в Летичівській середній школі №1.

«Працював робітником на заводі «Термопластавтомат». Був призваний на строкову службу. Після демобілізації трудився водієм у Летичівському держлісгоспі. Роботі на цьому підприємстві Леонід віддав 18 років своєї трудової біографії», - згадують про воїна у громаді.

З 2015 року Леонід Савіцький захищав країну на сході держави, згодом проходив службу за контрактом.

Із початком повномасштабного вторгнення, з травня 2022 року, знову став до лав оборонців разом із побратимами. Служив у складі ремонтно-відновлювальної роти 44-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, виконував бойові завдання на Донеччині та Харківщині.

Після заупокійного богослужіння чин поховання пройшов на кладовищі мікрорайону Залетичівка.

Йому назавжди залишиться 58 років…

Леонід Савіцький. Фото: Летичівська селищна об'єднана територіальна громада / facebook

Навіки 20 травня повернувся на рідну Ізяславщину воїн Дмитро Тітарчук.

«Професійний спортсмен-ізяславчанин, старший сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії — навідник другої зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України», - розповідають про захисника в громаді.

Траурний кортеж із загиблим захисником пройшов через місто Ізяслав до рідного дому Героя. Тут відбулася перша церемонія прощання.

Після цього кортеж вирушив до спортивного поля Ізяславської дитячо-юнацької спортивної школи. Маршрут проліг від будинку вздовж стадіону та БОСів №12 і №15. Саме на території стадіону відбулася загальноміська церемонія прощання.

Далі траурна процесія попрямувала до храму, де відбулася заупокійна служба за воїном. Після завершення богослужіння кортеж вирушив до Алеї почесних поховань на міському кладовищі Ізяслава.

Йому назавжди 40 років…

Дмитро Тітарчук. Фото: Ізяславська міська рада / facebook

Цього ж дня попрощалися із захисником на Шепетівщині. Як повідомили у громаді, зупинилося серце військовослужбовця Збройних сил Віталія Макарчука, який проживав у селі Мокроволя.

Віталій багато років присвятив службі та захисту України — спочатку під час АТО, а згодом знову став до лав оборонців у період повномасштабного вторгнення.

«На його долю випало важке випробування — ворожий полон, який він мужньо пройшов і повернувся додому під час обміну минулого року», - кажуть у громаді.

Церемонія прощання із захисником відбулася на центральній площі селища. Після цього жалобний кортеж вирушив до рідного села воїна.

Віталій Макарчук. Фото: Шепетівка віртуальна / facebook

Шепетівська громада цього дня зазнала ще однієї втрати. Додому «на щиті» повернувся солдат Ярослав Стефанюк.
Як повідомляють у міській раді, воїн загинув 15 травня 2026 року в Миколаївській області внаслідок ворожого удару FPV-дроном.

Як розповідають у громаді, Ярослав Стефанюк проходив службу як майстер екіпажу безпілотного літального апарата взводу перехоплювачів БПЛА роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону територіальної оборони військової частини.

Прощання з Ярославом Стефанюком відбулося на площі Тараса Шевченка у Шепетівці. Вічний спокій воїн знайшов на Алеї Героїв міського кладовища.

Ярославу Стефанюку назавжди залишиться 28 років…

Ярослав Стефанюк. Фото: Шепетівська міська рада / facebook

У середу, 20 травня, Нетішинська громада провела в останню дорогу захисника Романа Шатковського.

«Роман Шатковський, 36-річний солдат, водій-електрик взводу радіорозвідки розвідувальної роти, загинув 13 травня 2026 року в Синельниківському районі Дніпропетровської області. Під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого БПЛА він отримав поранення, несумісні з життям», - повідомляють у громаді.

Роман народився 12 червня 1989 року в Нетішині. Навчався у місцевій школі №2, після 9 класу здобув фах електромонтера у професійному ліцеї.

Працював монтажником та електромонтажником, проходив службу за контрактом у зенітних ракетних військах Повітряних сил ЗСУ. Згодом працював водієм-далекобійником, перебував за кордоном, а також працював на Хмельницькій АЕС у транспортному цеху як водій вантажних автомобілів і слюсар-ремонтник.

До лав Збройних сил України доєднався 8 січня 2026 року. Військову підготовку проходив у Польщі, після чого був направлений на Дніпропетровщину.

Після прощання на площі чин поховання відбувся у костелі Матері Божої Ченстоховської.

Йому навіки залишилося 36 років…

Романа Шатковський. Фото: Виконавчий комітет Нетішинської міської ради / facebook

Читайте також: Як знайти себе після жахіть війни: поради хмельницького психолога й ветерана Павла Молчанюка