«500 місяців я платила за холодні батареї», –

Свою квартиру у самісінькому центрі Хмельницького на вулиці Кам’янецькій Раїса Миколаївна називає зачарованою. Протягом 41 року тут, за словами хмельничанки,  ніколи нормально не працювало опалення та й сам будинок побудований із залишкових матеріалів. Тому, каже пенсіонерка, підлога усе життя рипіла, а зі стін і нині відвалюється кахель.

«Я не маю сил, щоб фарбувати труби та клеїти шпалери»
«Ось, – показує рукою у бік купи будівельних матеріалів, якими заставлена половина однокімнатної квартири пані Молчанової, – все життя живу в ремонті. І, здається, кінця цьому не буде. Щоб якось зігрітися взимку, вирішала облаштувати балкон та поміняти вікна. Звернулася до фірми, уклала угоду, заплатила гроші, а балкон роблять вже декілька місяців. Навіть вікна не змогли за розміром встановити. Тепер нездатна їх відкрити – рами упираються у стінку. Декілька місяців телефоную майстру, а він тільки обіцяє. Довелося звернутися до управління з питань захисту прав споживачів. Може, вони чимось допоможуть».
До речі, за той час, поки пенсіонерка зверталася до різних інстанцій щодо відсутності опалення, в неї назбиралося декілька величезних папок усіляких заяв, скарг та чиновницьких відписок.
«Розбиратися, чому ж у мене у квартирі немає опалення, я розпочала ще у радянські часи. Тоді думала, що уся проблема в батареї, – розповідає Раїса Семенівна. – Власними силами її поміняла, та тепліше не стало – прикладаєш взимку до неї руку, а вона ледве тепла, як влітку. Звернулася до ЖЕКу, який обслуговує наш будинок. Згідно з висновками майстра, вся заковика у неправильній системі опалювання. Виявилося, що діаметр стояка, підведеного до батареї, має 15 міліметрів, а згідно з нормами повинен бути 25-міліметровий».  
Проте, за словами учасниці Великої Вітчизняної війни, на це ніхто не звернув уваги. І з квітня 2008 року пані Раїса перестала платити за опалення.
«Фактично, до цього часу я сплачувала гроші за послугу, яку мені не надавали, – каже Раїса Семенівна. – А щойно перестала платити, як мене завалили рахунками, де вказують, скільки я вже заборгувала».
До речі, у 2010 році опалювальну систему у будинку двічі промили. І, нарешті, пенсіонерці замінили стояк. Та, каже Раїса Молчанова, вона цьому вже й не рада. «Поки варили нову трубу, – каже хмельничанка, попалили мені шпалери та стіну. Грошей та здоров’я на те, щоб їх переклеїти, в мене немає. Живу я сама, власних дітей не маю. Виховала двох сиріт. Один хоча й живе в Україні, проте у іншій області, і сам ледве зводить кінці з кінцями. Інша дитина – за кордоном. Та чиновники думають, що я маю багато коштів. Кажуть, що отримую великі гонорари за ті книги, які свого часу написала. Я справді писала статті,  є членом Національної спілки журналістів. Маю декілька книжок, одна з останніх присвячена постаті Шевченка за кордоном, та більше 20 наукових праць. Проте, за своє життя, ніколи не бачила великих гонорарів…»
Хоча, все-таки, Раїсі Семенівні пощастило: нещодавно учасниці війни представники «Хмельницькгазу» встановили нову газову колонку, а працівники ЖЕКу поміняли трубу, яка протікала. Та, каже пенсіонерка, міняючи трубу, знову ж таки обпалили стіни та розбили мийку у ванній кімнаті…

«Не усі пільговики мають право на безплатний ремонт»
Як нам повідомили у Хмельницькому міському управлінні праці та соціального захисту населення, існує спеціальна постанова Кабінету Міністрів України, де вказаний перелік осіб, які мають право на безоплатний ремонт житлових будинків і квартир. Зокрема, це – інваліди війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, дружини померлих жертв нацистських переслідувань.  Проте, зважаючи на зазначену вище постанову, таким категоріям осіб як учасники війни, діти війни, інваліди загального захворювання, на жаль, такі ремонти робити не можна.
Разом з тим,  у 2007 році в обласному центрі було затверджено положення про порядок безоплатного капітального ремонту житла для малозабезпечених верств населення в рамках комплексної програми «Піклування». Отож за кошти міського бюджету на ремонт можуть розраховувати одинокі пенсіонери за віком, батьки, котрі виховують п’ятеро і більше дітей до 18 років, діти-сироти, діти-інваліди, інваліди загального захворювання І групи довічно. На черзі щодо проведення капітального ремонту житла, згідно з міською програмою «Піклування», нині перебуває 57 осіб, із них 35  – на проведення ремонту та 22 особи – на заміну газового обладнання. Проте, міський бюджет, сказали в управлінні, на цю програму кошти цьогоріч вже використав. В принципі, як і гроші з цільового фонду Хмельницької міської ради соціально-економічного та культурного розвитку міста, з якого також виділяються гроші, в тому числі на ремонти помешкань перерахованих пільгових категорій. Тому, порадили в управлінні, черговикам треба дочекатися наступного року та прийняття нового бюджету.