Убивця мимоволі

Повернувшись із заробітків, Євген виявив, що його дружина чекає дитину. Чим не радість? Проте, у рідному селі він був відсутній майже рік…

Євген з Ганною одружилися у 2002 році. Спочатку жили в тестя, народили трьох дітей. Існували, в основному, за дитячі гроші, і не тому, що чоловік не хотів працювати, просто роботи не було. Згодом між зятем і тестем почалися сварки, і Євген купив стару хату, завалив її і почав будувати власну. Працював сам, заробляючи для цього гроші у Києві. Як розповідали селяни, дружина навіть їсти йому не хотіла приготувати. А коли приїжджав з заробітків, жив у підвалі, де не топилося, в голоді і холоді. Остання зима була дуже лютою, і він теж провів її у підвалі літньої кухні.
… Згодом і вона придбала хату, і молоді, разом з трьома дітьми, семи, чотирьох та двох років, перебралися туди. Коли Євген, рятуючись від безгрошів’я, вчергове поїхав на заробітки, Ганна з дітьми повернулася до батьків. Коли в селі проводили газ, підвести його до хати, в якій вона жила з Євгеном, жінка не захотіла.
А чоловік продовжував щомісяця надсилати гроші, але, як стверджували селяни, на дітей вона їх не витрачала. Тож коли Євген приїжджав додому із заробітків, сам купував малюкам усе необхідне. Дружина ж, за його словами, за дітьми не дивилася, не готувала і не прибирала. Як розповідали сусіди, чоловік доглядав дітей краще, ніж мати. І дуже жалів дітей, які, як і він, постійно ходили голодні й брудні. Часто він сам прав їхні речі, готував їсти.
У 2007 році Євген навіть написав заяву на ім’я сільського голови з приводу того, що Ганна не дивиться за дітьми, і що вони утримуються в антисанітарних умовах.

Бандера…
«Тесть увесь час дорікав мені. Казав, що я ніхто, що живу і в їхній хаті, і що вони мене годують, - розповідав на суді Євген. - Я ж їздив на заробітки, а дружина почала пити, гуляти. Щомісяця я висилав їй по 250 гривень на утримання дітей, але вона їх пропивала. Коли приїхав додому, побачив, що вона вагітна. Скільки не питав, чия дитина, вона лише коротко відповідала: «Нехай тебе це не турбує». А я став посміховиськом на селі».  
… Того дня близько обіду, закінчивши роботу на фермі, де працював їздовим, Євген забрав зі школи старшого сина, з яким останнім часом жив у недобудованому домі, і поїхав додому. Коли проходили повз господарство тестя, вчергове сплило болюче питання: чию дитину носить його дружина? Попросив тещу покликати Ганну, і знову почув від дружини те ж саме, тільки в доволі грубій формі.
… Нагодувавши сина, Євген взявся поратися по господарству. Коли почав рубати дрова, з-за дому вийшов тесть з кінською упряжжю. «Тесть знову обізвав мене бандерою, – розповідав на суді чоловік. – Казав, що я живу в його домі. У відповідь я нецензурно обізвав його доньку. За це він  кілька разів ударив мене упряжжю по голові і спині».

Побоїще
Розлютившись, чоловік вхопив сокиру і обухом ударив старого по голові. Почалася бійка. За словами Євгена, коли сокира впала на землю, тесть потягнувся за нею, і він, намагаючись завадити йому, можливо, зачепив старого по ребрах.
Тут він побачив тещу, що вибігла з-за будинку. Встиг ще кілька разів ударити тестя обухом по голові, але жінка вихопила з рук старого упряж і почала бити його самого. За що отримала сильний удар обухом в плече…
Як розповідала на суді Марія В., «чоловік пішов до коней, яких ми тримали на господарстві, де жили молоді. Я пішла за ним і побачила, що зять рубає його сокирою. На мене уваги він не звертав. Я почала кричати, відтягувати його від чоловіка, в тому числі й упряжжю, яка була накинута йому на голову. Він повернувся і вдарив мене у плече. Я впала, а Євген продовжував бити чоловіка, наносячи удари по тілу, в тому числі й сокирою.
Я піднялася, знову почала боронити, і він наніс мені кілька ударів сокирою по голові.
Потім він відтягнув чоловіка на дорогу і ще кілька разів ударив обухом у груди. Потім узяв сокиру і пішов до нас додому».
…Ганна, котра була на дев’ятому місяці вагітності, озирнулася на чиїсь кроки і  побачила Євгена, що з сокирою в руках стояв на порозі літньої кухні.
Що було далі, жінка не пам’ятає, і куди її бив чоловік – теж, бо отямилася вже в районній лікарні. (У неї були виявлені відкриті переломи тім’яної та потиличної кісток з втисненням їх внутрішніх пластинок у порожнину черепа).
Того ж дня її доставили до Хмельницького перинатального центру, де наступного дня достроково, за допомогою кесаревого розтину, вона народила дитину.  
Після кривавої розправи Євген пішов додому і зателефонував сільському голові, сказавши, що порубав тестів і свою дружину. І вже в райвідділі дізнався, що до лікарні тестя не довезли... Як свідчив лікар швидкої допомоги, «внаслідок рублених ран у пацієнта було діагностовано відкриту черепно-мозкову травму, а також глибоку рублену рану поперекової ділянки хребта. Отримані ушкодження були несумісні з життям».
«Вбивати його я не хотів, просто він накинувся на мене з упряжжю, і я захищався, вхопивши перше, що потрапило під руку – сокиру.
Тещу я поважав, вона була розумна, доглядала дітей, і якби вона не накинулася на мене, я б її не зачепив. (Проте у жінки було виявлено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та рублено-скальповану рану голови, внаслідок чого вона стала інвалідом першої групи).
І дружину я теж не хотів убивати. А чому бив сокирою по голові, не знаю. Єдине, чого мені шкода, це дітей, бо в такій родині вони виростуть дебілами».
Хмельницький апеляційний суд засудив Євгена Роюка, мешканця села Печеськи Красилівського району, до 10 років 6 місяців тюремного ув’язнення.
Верховний суд залишив вирок без змін. Але на тому історія цієї родини не закінчилася…

Продовження історії читайте
в наступному номері.