Стали небесним військом: на Хмельниччині попрощалися з чотирма захисниками

Мешканці Летичівської тергромади 10 червня зустріли живим коридором захисника Віктора Рудика, який тривалий час вважався безвісти зниклим. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила: воїн загинув 26 жовтня 2024 року.

Як повідомили у Летичівській селищній раді, Віктор Рудик воював на найгарячіших напрямках фронту. До того як стати на захист країни, був майстром-зварювальником з ремонту автомобілів. Присвятив цій справі своє життя.

«Гарний сім'янин, господар, коханий чоловік, турботливий батько двох синів, товариський і працьовитий — таким Віктор Рудик назавжди залишиться у пам'яті», — зазначили у громаді.

Вічний спочинок Віктор Рудик знайшов на Алеї Героїв нового кладовища у Летичеві. Йому назавжди залишилося 39…
 

Віктор Рудик. Фото: Летичівська селищна рада / facebook

У Чемеровецькій громаді 10 червня відбулося прощання із захисником Ігорем Мельником. Він присвятив 21 рік життя роботі у правоохоронних органах, з початку повномасштабного вторгнення — захищав Україну у складі бойових підрозділів поліції. Як повідомили у секторі комунікації поліції Хмельницької області, саме там 7 червня під час бойового чергування в захисника не витримало серце.

Ігор Мельник народився 3 березня 1985 року в селі Свіршківці, що на Чемеровеччині. Після служби в ЗСУ у 2005 році вступив до лав правоохоронних органів. Працював у службі дільничних інспекторів та патрульним.

З початком повномасштабного вторгнення у складі бойових підрозділів поліції воював на Харківському та Сумському напрямках, а на початку цього року вступив до лав стрілецького батальйону ГУНП в Хмельницькій області і разом з побратимами протистояв ворогу на Донеччині.

«На жаль, серце бійця не витримало постійних навантажень, — розповіли у поліції. — Йому стало зле прямо на бойовому чергуванні — не витримало серце... Ігоря згадували як професійного, відповідального та надійного поліцейського, який завжди був готовий підтримати колег і гідно виконати поставлені завдання. Його відданість службі та людяність назавжди залишаться у пам'яті тих, хто служив поруч із ним».

Нині захисникові назавжди 41…

Ігор Мельник. Фото: поліція Хмельницької області / facebook

Мешканці Новоушицької тергромади 10 червня провели в останню земну дорогу захисника Віктора Григорчука. Його життя обірвалося 6 червня в одному з хмельницьких медзакладів.

Як повідомили у Новоушицькій селищній раді, Віктор Іванович народився 17 березня 1969 року в селі Песець. Навчався у місцевій школі.

За фахом чоловік був техніком-механіком. Працював водієм вантажних автомобілів й автобусів у Новодністровську, Києві та на Закарпатті. Згодом переїхав у село Песець, де працював водієм у ТОВ «Промінь-Поділля».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віктор Григорчук добровільно став на захист країни. Службу проходив у 33-й окремій механізованій бригаді, де був старшим водієм, заступником командира із забезпечення. Мав звання старшого сержанта.

Уклінно, з прапорами та квітами, зустріли захисника на рідній Новоушиччині. Йому назавжди залишилося 57…

Віктор Григорчук. Фото: Новоушицька селищна рада / facebook

До Сахновецької тергромади на щиті повернувся воїн Сергій Мирончук. Прощання із захисником відбулося 10 червня.

Як повідомили у Сахновецькій сільській раді, Сергій Мирончук був родом із Теліжинець. 8 червня йому мало б виповнитися 36 років, але війна безжально обірвала його життя 7 червня.

«Він став на захист рідної землі, віддано виконуючи свій військовий обов'язок, — зазначили у Сахновецькій сільській раді. — Пам'ять про його відвагу, стійкість та любов до Батьківщини назавжди залишиться в літописі нашої громади та в серцях кожного з нас».

Сергій Мирончук. Фото: Сахновецька сільська територіальна громада / facebook

Нагадаємо, також 10 червня прощалися з воїнами у Шепетівській, Новодунаєвецькій, Ярмолинецькій, Волочиській тергромадах.

Читайте також: Волонтерство і власна справа: як ветеран Михайло Найда відкрив свою кав'ярню