Чорний чай із “захистом”

Продавці точок із продажу гарячих напоїв не приховують: в період, коли стовпчик термометра переходить відмітку “нижче нуля” в них розпочинається “найгарячіша” пора. Особливим попитом серед громадян починають користуватися гарячі напої “швидкого приготування”: розчинна кава і, звісно, чай у пакетиках. Останній набагато зручніший за листовий чай, і не вимагає того, щоб його заварювали у чайнику.

З історії питання

Виявляється, що чайний пакетик знайшли 100 років тому. У 1904 році нью-йоркський комерсант Томас Салліван замість металевих банок, що б здешевити і спростити доставку продукту, почав упаковувати чай у шовкові мішечки... А його клієнти, збентежені принципово новою упаковкою, почали опускати її в чашку, навіть не відкриваючи...
Вже через 15 років чай у пакетиках почали виробляти на фабриках і продавати в магазинах. Але на цьому історія винаходу не закінчилася. На зміну дорогому шовку надовго приходить марля. Проте вона надавала чаю неприємний присмак, тому ведуться роботи над винаходом абсолютно нового матеріалу для пакетиків. Зрештою, цим матеріалом стає спеціальний папір, винайдений інженером американської паперової фабрики - Осборном. Спочатку його почали виготовляти на основі манільських конопель, а пізніше — з віскози, яка добре пропускає воду.
Врізка:
Найпоширеніші три форми чайного пакетика: прямокутна, пірамідка і кругла. Круглі плоскі пакетики без мотузки частіше використовують англійці. Звичайний пакетик розрахований на одну чашку і містить близько 3 грамів чаю. Взагалі існує багато різновидів чайних пакетиків, деякі з них - декоративні і ексклюзивні.
Який “чорний” буває?

Чорний чай збирається з чайного куща (Camellia Sinensis), рослини, що належить до роду Камелія. Аромат і якість чаю визначається багатьма чинниками: сама рослина, територія вирощування, клімат, структура ґрунту, час збирання врожаю та обробка чаю. Тому стає зрозуміло, чому, наприклад, цейлонські чаї мають зовсім інший смак, ніж чаї з Грузії. Особливе значення має також територія вирощування чаю. Основне правило полягає в тому, що чим вище знаходиться район, де росте чай, тим він кращий і цінніший.
А чи знаєте ви, чим відрізняється виготовлення чорного чаю від зеленого? Зелений чай перед окисленням обробляється парою, щоб знищити ензими. Ці ж ензими при окисленні чаю змінюють його колір на чорний і надають відповідний “чайний” смак. Близько 75% чайного листя у світі перетворюється на чорний чай, решта 25% – на зелений.
Як правильно заварювати чорний чай?
Мова піде про звичайний чорний чай. Закип'ятіть воду в емальованому чайнику. Не чекайте, коли кип'яток змусить кришку «танцювати». Достатньо, щоб вода трохи закипіла. Поки вода кипить, засипте потрібну кількість чаю у фарфоровий, фаянсовий, а ще краще керамічний чайник, попередньо нагрівши його окропом. У багатьох сім'ях заварюють чай в спеціальному чайнику, а потім, наливаючи в чашки, розбавляють заварку окропом. Фахівці рекомендують заварювати чай одразу у великому чайнику і з нього ж наливати в чашки.
Скільки потрібно сухого чаю?
Максимальна норма - 1 чайна ложка на чашку окропу.
Скільки часу заварювати чай?
Приблизно 5-7 хвилин, щільно накривши чайник кришкою. Можна покласти зверху серветку, яка пропускає пару, але затримує ефірні масла, які додають чаю аромат.

Наш експеримент

Для нього ми придбали чорний чай у пакетиках від шістьох різних виробників: “”Хейліс”, “Принцеса Нурі”, “Ліптон”, “Бесіда”, “Грінфілд” та “Ділмах”. Спочатку про упаковку. Лише три із перерахованих упаковок чаю (“Ліптон”, “Ділмах” та “Грінфілд”) мали зручну стрічечку, потягнувши за яку без зайвого клопоту можна було здерти целофанову обгортку з пачки. А ось для того, щоб відкрити решту упаковок, довелося використати ніж. Та найраціональнішою, на погляд нашого журналістського колективу, стала упаковка чаю “Грінфілд”: кожний чайний пакетик вкладений в додаткову упаковку. Тому цей пакетований чай зручно взяти з собою, наприклад, в дорогу, не беручи при цьому усю упаковку. Тепер щодо самих чайних пакетиків. У “Ліптона” та “Ділмаха” вони подвійні. Тобто, посередині пакетика є спеціальна смужка, що не дозволяє вмісту перемішатися. Виробники кажуть, що це сприяє кращому заварюванню чаю. Також пакетики цих двох чаїв, на відміну від решти чотирьох, добре запаяні, тобто для їх скріплення не використовується металева дужка, як у решті, а харчовий клей. Оригінально до чайного пакетику підійшли виробники чаю “Хейліс”: на кожній картонці, яка утримує нитку, що кріпиться до пакетика, виробники нанесли афоризми відомих особистостей. А ось виробники найдешевшого чаю “Бесіда” взагалі не вчипили до пакетиків мотузочки та й самі пакетики мають круглу форму. Крім цього в упаковці “Бесіди” 24 чайні пакетики, а не 25, як у решти чаїв, що взяли участь у нашому експерименті.
Що у пакетику?
Перед тим, як чай заварити, ми вирішили вивчити вміст кожного пакетика. Особливих нарікань до виробників у наших пробантів не виникло. Хоча кілька екземплярів за зовнішнім виглядом нас здивували. Наприклад, у чаї “Бесіда” можна було побачити досить багато світлих вкраплень, наявність яких говорить про те, що при виготовленні у хід йшли не тільки чайне листя, а й інші елементи чайного куща - різноманітні залишки виробництва. Значно менше таких вкраплень ми знайшли і у чаї “Ділмах”, але його склад більшість характеризували як чорно-коричневу суміш. Найбільше схвальних відгуків отримали чаї “Хейліс”, “Ліптон” та “Грінфілд”.
Приготувати чаї ми вирішили, керуючись інструкцією більшості виробників. Зокрема, витримали пакетики у кварті з водою, в середньому, три хвилини. Хоча, наприклад, виробник “Ліптон” зазначив, що його чай необхідно заварювати лише дві хвилини. Напевно, через це у цього чаю не дуже темний, швидше, навіть світлий колір. А ось чаї “Ділмах” та “Принцеса Нурі” пробанти визнали найтемнішими.
Майже усі чаї під час нашої дегустації були визнані на смак однаковими. І, все ж таки, за насиченістю смаку та кольору лідерами стали чаї “Грінфілд”, “Ліптон” та “Хейліс”. Доволі міцним на смак пробанти назвали чорний чай “Ділмах” та “Принцеса Нурі”. Аутсайдером наших змагань став чай “Бесіда”, набравши на найменше схвальних відгуків.