Світлана Ларіонова: «Я так хочу жити!»

Останніх п’ять років Світлана існувала на таблетках. Постійний головний біль не давав жити, тому дні, коли прокидалася без болю, були для неї святом.
Списувала все на втому та зайнятість А півтора роки тому дізналася, що в неї пухлина мозку.

До хвороби Світлана тривалий час працювала юрисконсультом. Згодом змінила роботу, яка була пов’язана з комп’ютером, і в жінки почалися проблеми. Спочатку забувала, як здійснювати прості операції, наприклад, зберегти набраний текст, потім почала періодично втрачати свідомість. Пішла до невропатолога, звідти її направили на комп’ютерну томографію, яка показала пухлину. Два місяці жінка знаходилася в страшенній депресії. Ситуацію ускладнювало те, що їй не було з ким поділитися своєю бідою. Дітей, школярів (зараз, старшій, Наталі, - 17, Максиму - 15, Назару - 13), було шкода. Як і матір - інваліда другої групи, яка після операції на хребті вже 30 років ходить з паличкою.
«Тривалий час нічого їм не казала, - розповідає жінка. - Хоча, як згодом зізналися, вони здогадувалися, але, як і всі діти в таких випадках, боялися говорити зі мною про це».
Крім того, розміри пухлини були невеликі, і троє з п’яти лікарів, з якими Світлана консультувалася, радили поки що її не зачіпати. Але пухлина збільшувалася, і коли через дев’ять жінка місяців пішла в лікарню, обстеження показало, що ситуація критична.
І стан це підтверджував. Якось уночі Світлана захотіла води, пішла на кухню і впала. Прийшла до тями, підвелася, але, не дійшовши до кімнати, знову рухнула на підлогу. Діти почули грюкіт, прибігли, а тут мама - непритомна, з розбитою головою, вся в крові. І навіть тоді нічого їм не сказала. (Після цього в жінки ще й виявили струс мозку, хоча в лікарню пішла не одразу - боялася залишити дітей самих).
«При мені вони тримаються, більше плачу я сама, - продовжує Світлана. - А недавно мені було дуже зле - три дні в голові пекло, наче опік. І я зважилась. Зібрала їх, розповіла все конкретно на той випадок, якщо помру: що робити, як бути далі. Розказала, щоб це не було для них несподіванкою, бо вони залишаться самі».

«Я так хочу жити!»
Іншого виходу Світлана вже не бачила - останнє обстеження, яке провели 27 квітня у Вінниці, показало, що часу залишилося зовсім мало. Пухлина стискає мозок і звільняє собі місце. Тому на жінку вже чекають спеціалісти з Феофанії.
Затримка одна - в грошах. Весь курс лікування коштує 200 тисяч гривень. На перший етап, тобто, на операцію, треба 50 тисяч. А там буде видно, скільки потрібно ще. «І чи взагалі ще щось буде потрібно, - спокійно, уже змирившись з будь-яким результатом, - каже Світлана. - Але скрутне становище змушує мене звертатися по допомогу. Хоча би я мала 30 тисяч, і вже можна лягати в лікарню, бо операція складна, а локалізація пухлини важка. Але, як мене заспокоюють, ситуація не безнадійна, бо пухлина нібито доброякісна, і є надія, що все буде добре».
Останні кілька місяців голова у жінки вже не болить. Лише з правого боку, буває, що голову стискає наче обручем і пече. Інколи ж, коли стоїть, їй стає погано, і вона втрачає свідомість. «Тут головне, пошвидше лягти, аби не впасти, - каже жінка. - Відпускає, дякувати Богу. Поки що. Бо за словами професора, пухлина проростає всередину і тисне на мозок. Тому сама я вже не можу ходити, тільки в супроводі дітей, тому що через порушення координації мені потрібно за когось триматися».
Увесь цей час маму молодшим братам заміняла Наталя. Сама ще школярка, дівчинка у вихідні підробляла, щоб було за що купити поїсти. В цьому році Наталка закінчила школу, але через хворобу матері вступати нікуди не буде.
… Зараз 38-літній Світлані важко стояти, ходити, у неї трусяться ноги і крутиться голова. Жінка не чує і не бачить на праву сторону. Допомоги чекати немає від кого, окрім двох менших сестричок, які допомагають, чим можуть. І добрих родичів у Хмельницькому, в яких вона знімає квартиру майже безкоштовно (сама вона - мешканка села Слобідка, Ярмолинецького району), тому що в будь-який момент їй може знадобитися термінова медична допомога.
Наслідки після операції, напевно, будуть. Світлана усвідомлює, що може осліпнути або оглухнути, а якщо випадково зачеплять якийсь нерв, - втратити можливість рухатися. «Або взагалі все може закінчитися погано, - каже жінка. - А так хочу жити! І зараз на все дивлюся по-іншому. Навіть на травичку, на листочки. Повірте, це не гарні слова. Дивишся на красу, якої раніше не помічала, і думаєш: «Господи, яке щастя, що я дочекалася ще одного ранку!».
Тому прошу Бога лише, щоб вижити. Тим більше, що лікарі кажуть, що надія є. Тільки операція дуже дорога, а в нас на неї немає коштів».

P.S. Однокласники, односельчани, всі, хто знає Світлану, і просто небайдужі люди, відгукніться! Навіть невеличка сума допоможе може врятувати їй життя.
Розрахунковий рахунок: 292 448 255 09 100 Приватбанк, МФО 305209 ОКПО 14360570
Номер картки: 4405 8858 2370 0890
Мобільний телефон: 097 2425546.