Порушення сну, депресивний стан, зниження активності: що робити, коли стрес руйнує імунітет

Кожна людина час від часу переживає стрес, адже він є природною реакцією організму на зовнішні чинники. Однак українці вже другий рік переживають тривалий стрес через повномасштабну війну. Як він впливає на наше здоров’я, до чого призводить і як вберегтися від його руйнівного впливу? Про це ми попросили розповісти імунолога Хмельницької обласної лікарні Галину Грановську.

— Галино Віталіївно, існує думка, що короткотривалий стрес додає сил і мобілізує організм. Чи справді це так?

— Наш організм потребує певних «тренувань» для розвитку адаптивних здатностей та можливостей. Гострий нетривалий на ненадмірний стрес, безумовно, є одним з найкращих «тренінгів» для організму людини.

— Які системи чи органи першими реагують на стрес?

— Першою на стрес відповідає велика і дуже складна система організму, яка поєднує нервову, ендокринну та імунну системи. Саме ці три системи мають відповісти на гостру ситуацію, адаптувавши наше тіло під неї. Нервова, ендокринна та імунна системи дуже тісно взаємодіють між собою у функціонуванні, зокрема і при відповіді на стрес. Одне за одним відбувається збудження певних ділянок головного мозку, активація системи гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, підключення вроджених, а пізніше, за потреби, і набутих факторів імунної системи. Виробляється велика кількість нейромедіаторів, гормонів, захисних факторів, інших біологічно-активних речовин, які, працюючи злагоджено, адаптують організм до різких зовнішніх змін та дозволяють без шкоди пережити стресові події.

— А що відбувається з нашим організмом при тривалому стресі?

— Якщо стрес триває надто довго або взагалі переходить в хронічний, «запаси» речовин, які організм може виробити у відповідь на стрес та підлаштувати наше тіло під травмуючу ситуацію, знижуються, а їхнє змушено-надмірне вироблення призводить до виснаження усіх трьох згаданих вище систем. Це досить важко відображається на психічному та фізичному стані.

– Які ознаки того, що стрес почав свій негативний вплив на імунітет?

– Першими з’являються ознаки психо-емоційної «дисфункції» – порушення сну, депресивний або тривожний стан, зниження звичного режиму активності, постійне відчуття провини без осмислення її причини. Ми втрачаємо інтерес до звичних справ, часто відмовляємо собі в приємних емоціях, не відчуваємо радості від роботи, хобі, спілкування. Часто змінюється ставлення до їжі, ми або втрачаємо апетит, або регулярно заїдаємо стресову ситуацію. Якщо на цій стадії не допомогти собі, до проблем доєднується дисфункція імунної системи. Найчастіше спостерігається наростання кількості, тривалості та важкості інфекційних станів. Я іноді спостерігаю інфекційні прояви імунодефіцитів, які характерні для пацієнтів після тривалої і важкої хіміотерапії або на тлі СНІДу. Але прояви ці є у здорових ще вчора людей, які ніколи ні на що в минулому не скаржилися. Це вражає і вимагає осмислення нового явища в моїй практиці – важкі вторинні імунодефіцити на тлі катастрофічного стресу, притаманного нашому часу.

— Чи може призвести хронічний стрес до розвитку онкологічних захворювань?

— Щодо онкопатологій, то теоретично глибока дисфункція імунної системи може бути тлом, але не причиною для формування онкопроцесу. Не думаю, що це явище може і буде носити масовий характер, але недостатній контроль імунної системи за «поламаними» клітинами з потенціалом до постійного та безконтрольного поділу теоретично може сприяти розвитку пухлини. Але варто пам’ятати, що основне в розвитку онкопатології – поломка на рівні конкретного гена або групи генів, а дисфункція імунної системи лише сприяє процесу формування пухлини.

— Ми усі вже тривалий час живемо в умовах повномасштабної війни. Чи варто вживати імуностимулюючі засоби, щоб підтримати імунітет?

– Спроба імуностимуляції для вирішення цього комплексу проблем – не найкраща ідея. По-перше, більшість препаратів-імуностимуляторів належить до групи препаратів з недостатньо вивченою ефективністю та безпекою. По-друге, якщо лікар застосовує препарат з цієї групи медикаментів, маючи досвід та чітке усвідомлення, на що саме він хоче вплинути, він вирішує абсолютно конкретну проблему. Якогось одного медикамента, який здатен розплутати цей клубок проблем, не існує. Існує робота з лікарями-спеціалістами, курси медикаментозного лікування конкретних патологій та станів, а головне – активне і осмислене оздоровлення стилю життя. Дуже важливо в наш час максимально берегти себе, своє здоров’я, не піддаватися руйнівному впливу того жахіття, з яким ми стикаємось в реальності. Зараз потрібно піклуватися про себе особливо ретельно, бо кожен з нас – це частина нації, яка має вистояти в цій страшній війні і перемогти.