Меджибіж – колишнє місто, тепер селище міського типу, що лежить на тому місці, де зливаються дві річки – Південний Буг і Бужок (звідси й назва – Межибоже, Межибіж, Меджибіж).
Перша літописна згадка про нього сягає 1146 року. «… Ізяслав же, водивши Всеволодовича Святослава до хреста, дав йому Божський і Межибоже, (всього п’ять городів …», читаємо у «Літописі руському».
Але найзначнішою пам’яткою Меджибожа є фортеця ХVІ-XIX ст., історія спорудження якої сягає глибини віків. Розташована на мисі, який утворили дві річки – Південний Буг і Бужок, злившись докупи, вона напрочуд вдало вписалась у навколишній ландшафт.
Історія споруди сягає глибини віків, вона посідала чільне місце між середньовічних фортець світу.
Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам’ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів, цих невід’ємних атрибутів стародавніх поселень, археологічний матеріал ХІІ-ХІІІ сторіч, виявлений дослідниками на території фортеці поряд із розкопаними мурованими укріпленнями, поховання XIII сторіччя за тереном цих укріплень, які припадають на часи татарського нападу, переконливо промовляють за існування поселення в цей період.
Меджибізький замок цінна пам’ятка архітектури України.
Протягом століть його будували й перебудовували, нищили і відновлювали вороги і свої люди.
Колись він говорив вогнем, а тепер мовчить, ваблячи до себе тисячі туристів.
