FacebookInstagramRSSTwitterViberTelegramYouTubeTelegramViberWhatsApp ФотоВідеоКількість переглядів
30 Квітня, 2024

У селі Клубівка на Ізяславщині відкрили цукровий завод

«Коли почув, що запускають завод, повернувся додому, – каже Василь Релетюк.. Фото: Фото автора.

В його модернізацію вклали вісім мільйонів гривень

Цьогоріч Клубівському цукровому заводу на Ізяславщині виповнюється 136 років. Однак підприємство могло і не дожити до цієї дати. Два роки тому акціонери заводу хотіли порізати його на металобрухт. І справа була не у якійсь диверсії чи у бажанні одразу отримати прибуток. Просто підприємство, як на той час вся цукрова галузь в Україні, терпіло значні збитки. Кажучи іншими словами, виробляти цукор стало невигідно.
«У 2006-2008 роках в Україні виробили 2,5 мільйона тонн цукру, а ми спожили лише 2 мільйони. А ринків збуту не мали, – каже генеральний директор ТОВ «Клубівський цукровий завод», депутат обласної ради від БЮТ Вадим Лейві. – Працювати у збиток ніхто не буде. Але завод ми зберегли. Нині створено 250 основних робочих місць. В сезон переробки цукрових буряків тут працюють 470 чоловік. Планова собівартість кілограму цукру буде близько шести гривень. Продавати будемо на гривню дорожче».
Акціонери не лише запустили завод, але й у його модернізацію вклали близько 8 мільйонів гривень. Одна лише так звана лінія  витяжки сміття для цукру (фільтр чеського виробництва) коштує 300 тисяч євро.
Привітати з відкриттям заводу, а також дізнатися про проблеми цукровиків, приїхав губернатор Хмельниччини Василь Ядуха. «Цьогоріч ми збільшили посівні площі цукрового буряку на 20 тисяч гектарів, і нині маємо до збирання 50 тисяч гектарів. І це не межа. Наступного року посіви цукрового буряку плануємо збільшити на 15 тисяч гектарів. Загалом, цього року включно з Клубівським цукровим заводом працюватимуть ще шість заводів з переробки цукру. Ще одне подібне підприємство – Хмельницький цукровий завод – нині повністю готовий до переробки сировини», – розповів губернатор Хмельниччини Василь Ядуха.  
Василь Релетюк свого часу працював на цукровому заводі. Коли підприємство закрилося, поїхав до столиці. Аби прогодувати дружину, доньку та сина, працював на будівництві.
«Коли почув, що запускають завод, повернувся додому, – каже Василь Релетюк. – Скільки світом буду тинятися? Буду тепер тут поряд із сім’єю».