“Стороннім вхід заборонено!”
Незважаючи на те, що “повноцінною обласною” бібліотека імені Миколи Островського стала лише після визволення Проскурова у 1944 році, історія цього закладу нараховує рівно 110 років. Нині тут працює більше шістдесяти працівників, і за рік бібліотека обслуговує 36 тисяч читачів. Її фонди нараховують 650 тисяч примірників. З цієї величезної кількості лише книжок півмільйона. Решта — газети та журнали. До речі, найстарішому примірник газети, підшивка якої нині зберігається у сховищі, вже більше 67 років. Її назва “Радянське Поділля”. Зберігається вона у найнижчому ярусі, прихованому від очей людських, сховища обласної бібліотеки. Загалом саме сховище, що розмістилося у двоповерховій будівлі має п'ять ярусів(!). Кожний з них заставлений стелажами з книгами. Місця так мало, що між рядами двоє струнких людей ледве можуть розминутися. “Наша бібліотека входить у десятку кращих українських обласних бібліотек за якістю та інновацією надання послуг, - каже директор закладу Надія Синиця. - За останні роки ми виграли чимало грантів, реалізуємо чимало освітніх програм, а ось за площею, яку займаємо - ми лише треті знизу. Ще менші бібліотеки лише на Закарпатті та у Тернополі. Інколи навіть книги доводиться розкладати по-особливом, щоб усі вмістилися на полиці”.
До речі, увійти до приміщення бібліотечного сховища може далеко не кожен. Більше того, на його дверях є напис, який сповіщає, що доступ до сховища мають лише окремі працівники. Обслуговує цю царину п'ятеро осіб. Усі видання мають спеціальний шифр, який можуть розпізнати лише бібліотекарі. Його ми і вписуємо на бланку замовлення, який згодом віддають працівникам сховища для пошуку літератури. Більше того, якщо книгу не поставити у спеціально відведене для неї місце, то наврядчи її вдасться вже відшукати. До речі, спеціальні коди чи, точніше, шифри вписують у спеціальному відділі обробки інформації. Як розповідає Надія Миколаївна, тут працюють найдосвідченіші працівники. Саме вони вивчають зміст видання. Тобто, визначають, до якої галузі належить її ті чи інші глави. “Трапляються випадки, що доводиться зв'язуватися з спеціальними експертами навіть у столиці, щоб визначити, до якої науки належить той чи інший розділ книги”, - діляться працівники відділу. Лише після процедури вивчення, книзі присвоюють відповідний шифр, та вносять її до спеціальної картотеки й електронної бази бібліотеки. Між іншим, на одну книгу можуть завести декілька карток. Хоча, до того, як нова література потрапляє на стелаж бібліотеки, спеціальний відділ займається їх закупівлею. Для цього вивчається ринок сучасної літератури, відстежують новинки та, найголовніше, ведеться статистика запитів.
“Найбільша вага раритетної книги — сім кілограмів”
Найвіддаленішим місцем сховища є її найнижчий ярус. Він знаходиться у підвалі приміщення бібліотеки. Саме тут зберігаються підшивки газет різних часів. Згідно специфіки цього “відсіку”, тут постійно підтримують температуру біля 20 градусів тепла за допомогою циркуляції теплого повітря. А важкі підшивки з підвалу підіймають за допомогою спеціального ліфта, який витримує вагу дорослої людини. Також яруси сховища обладнані сучасною протипожежною системою. До речі, пожежі у обласній бібліотеці жодного разу не було, а ось дощем, через дирявий дах, книги якось заливало. Проте, це у минулому. Головне, кажуть у бібліотеці, вже декілька років вдається зберігати у цілісності рідкісні видання. Їх місце розташування, заради безпеки, у бібліотеці знають лише декілька чоловік. Щоправда, інколи цю раритетну літературу презентують й широкому загалу. Проте, лише під пильним наглядом та у іншому залі. Та чого варто лише поглянути на книгу, яка має завширшки 12 сантиметрів чи вагу сім кілограмів?!
Між іншим, фонд цінних і рідкісних книг бібліотеки імені Островського нараховує близько п'яти тисяч видань — книг, журналів, газет, нотних видань та документів другої половини XVIII — XX століття. Більшість цієї літератури дісталися обласній бібліотеці в спадок від Кам'янець-Подільської окружної бібліотеки. Щоправда, за словами Надії Синиці, фонд міг нараховувати ще більше видань. Та після Вітчизняної війни вони “розійшлися” світом і нині, на жаль, зберігаються у Польщі та Німеччині. До речі, найдавніше видання, яке зберігається у бібліотеці, датується 1749 роком. “Раритетна література, яка зберігається у бібліотеці, - до цього часу вражає своєю поліграфічною якістю, багатим і вишуканим художнім оформленням, та й інформація, яку вона несе, не втратила своєї цінності,” - розповідає Надія Миколаївна. - Взяти хоча б багатотомник Вольфа “Живописная Россия”. Це перший зведений опис населених місць Подільської губернії. Можу вам сказати, що завдяки цій книзі захистився не один доктор наук. А для тих, хто цікавиться своєю генеалогією, у бібліотеці є список дворян, внесених в дворянську родословну книгу Подільської губернії. Ну, а чого лише вартує “Енциклопедичний словник” славнозвісного видавництва “Брокгауз та Ефрон” . Зберігається у бібліотеці й унікальне україномовне видання “Енеїди” Івана Котляревського та величезний “Кобзар”.
Трапляється, що рідкісні видання потрапляють до бібліотечних фондів й з рук звичайних людей. Зокрема, у 2003 році онука відомого композитора Миколи Радзієвського подарувала обласній бібліотеці 118 рідкісних книг. В основному, це німецька, французька, італійська та російська нотна література. А також книги, помічені екслібрисом та автографом композитора.
До речі, попрацювати з рідкісними виданнями можуть далеко не усі, а лише науковці, краєзнавці та члени Малої академії наук. Проте, зробити ксерокопії видань чи сканувати не дозволяють, адже від цього псується структура паперу. Хоча, є можливість ознайомитися з книгами у електронному вигляді на сайті бібліотеки, та переглянути в електронному вигляді у читальному залі та відділі краєзнавчої літератури. Все ж таки ХХІ століття надворі...