Він сприяє святковому настрою та символізує гарний урожай, добробут, затишок, мир і злагоду. Сплетений із колосків, прикрашений стрічками, сухоцвіттям прадавній український різдвяний оберіг – дідух, дід, дідівський дух, сніп, колядник, хлібне дерево, – захищатиме оселю господарів від зла та біди.
З народного джерела
Існує кілька версій, чому із першою Різдвяною зіркою українці заносять до оселі дідуха. Традиція ставити у хаті хлібне дерево сягає дохристиянських часів. Для наших пращурів завершення жнив було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли до хати останній обжинковий сніп – символ початку нового року. Адже колись саме жнива завершували один рік і починали наступний. За іншою версією, коли Ісус народився у стаєнці, було дуже холодно. Йосип знайшов шпарину, звідки дуло і затулив її снопом соломи. Звідти і походить звичай на Святий вечір застеляти підлогу у хаті сіном і ставити дідух на почесне місце у кутку, під образами, на вишитий рушник, біля святкового столу. Заносячи дідуха до оселі, українці приповідали: «Дідо йде до хати, а всяке зло – з хати».
А ще дідух символізує дух родоначальника сім’ї – діда, а також усіх предків, які колись жили. Він уособлює дух померлого пращура, котрий мав бути присутнім на свята. А за це, як вірили давні українці, допомогатиме родині. Адже вони вважали: душі померлих родичів мають зв'язок із явищами природи. Тож і дощу, скільки треба, забезпечать, і снігу, і тепла.
Хлібне різдвяне дерево – запорука майбутнього врожаю
В ідеалі, дідух плететься з останнього снопа пшениці, жита чи вівса. А навесні зернятка із його колосків можна засіяти та знову отримати врожай.
«Дуже люблю і поважаю українські народні традиції, – зізнається подільська мисткиня, завідуюча відділенням декоративно-прикладного мистецтва Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Надія Борецька. – Це наше джерело і сила коріння. Інформація, яка закладена в українських символах, одним з яких є дідух – це наш зв'язок із пращурами. Недарма наші прадіди ялинок у лісі не рубали, а на свята у хаті дідуха ставили».
Три рівні дідуха: минуле, теперішнє та майбутнє
За словами Надії Борецької, яка вже більше десяти років плете дідухи, братися до роботи потрібно із гарним настроєм та чистими думками. Увесь процес займе день-два (якщо працювати кілька годин на день).
Для виготовлення дідуха знадобляться повні колоски пшениці (їх має бути 90%), жита, вівса: 100-150 штук (чим більше, тим пишнішим буде), сухоцвіти, штучні квіти, бавовняна нитка – кілька метрів, пальмова нитка (сизаль) – не менше метра, кольорові стрічки для прикрашання, ножиці.
1. Перебираємо усі колоски (щоб не було поламаних та пошкоджених).
2. Сортуємо по сім штук (можуть поєднуватись колосочки різних видів) у маленькі сніпочки. Кожен обмотуємо бавовняною ниткою – на сім сантиметрів.
3. Починаємо формувати верхівку дідуха – наше «майбутнє». Вона складатиметься з чотирьох сніпків: одного верхнього та трьох нижніх, розміщених на одному рівні на ярус нижче. По черзі примотуємо три нижніх снопики до центрального: кожен тричі обмотуючи бавовняною ниткою.
4. Коли верхівка готова, приступаємо до середини дідуха – нашого «теперішнього». Воно складатиметься з семи чи дванадцяти сніпків (важливо дотримуватись саме цих чисел: три оберти – Свята Трійця, за сім днів Бог створив світ, 12 апостолів). По черзі примотуємо їх до верхівки, закріплюючи кожен трьома обертами нитки навколо «майбутнього». Одна з головних умов – фіксувати снопики «теперішнього» сходинками.
5. Низ дідуха – наше «минуле». Тут можна використати довільну кількість снопиків – жорсткого канону тут немає. Ми робимо дві (щоб у діда-дідуха було дві руки).
6. Знизу робимо розгалуження – три ніжки, щоб дідух міг стояти. Обмотуємо їх та серцевину дідуха сизалем (шпагатом), щоб був об’ємнішим.
7. Готовий дідух прикрашаємо різнокольоровими стрічками, сухоцвітами, штучними квітами.
Працюючи над дідухом "вмикайте" фантазію.