Хто вміє відпочивати, той і добре працює»,

Насправді захоплень у пані Проник, в. о. начальника відділу зв'язків УМВС України в Хмельницькій області, попри серйозність професії та зайнятість на роботі, значно більше, ніж три – рядка не вистачить, щоб перелічити усі.
Зустрілися ми з цією творчою жінкою відразу після приїзду хмельничан з грандіозного шоу на головній площі столиці «Майдан's». «Мокрі, втомлені, але задоволені», так охарактеризувала пані Інна участь у шоу:
«Я потрапила на проект ще до офіційного кастингу, – зізнається хмельничанка. – Так вже склалося, доводилося спілкуватися з працівниками «Інтеру», адже я все життя танцюю. Чесно кажучи, не знаю звідки у організаторів проекту взявся мій номер телефону, але вони мені подзвонили і запропонували взяти участь у проекті в якості «героя» – одного із учасника шоу, про якого показують невеличкий сюжет. Спочатку я вагалася, але потім погодилася».
Потім вже був безпосередньо кастинг та підготовка до шоу. За словами танцівниці, готувалася до виступу мало не ночами. Оскільки ідея проекту — взяти непрофесійних танцівників, тих мешканців, які мріють прославити своє місто, навчити їх і показати, що вони зможуть, тому відібрали абсолютно різних людей, які мають свої заняття, роботу. Отож всі репетиції відбувалися вечорами. Як розповіла Інна – траплялося, що тренувалися й до опівночі.
«Все було побудовано на патріотизмі та ентузіазмі, – каже пані Проник. – У нас не було підтримки, навіть костюми ми готували за власний кошт. Взагалі нам чомусь з самого початку постійно траплялися якісь перепони. Ми підготували листівки-запрошення для хмельничан, щоб вони прийшли на площу і нас підтримати. На цих листівках був вказаний номер, за яким можна було б за нас проголосувати. Але в останній момент нам змінили цей номер. Та й один із суддів, який критикував наш виступ, був постановником виступу харків'ян. До того ж, не порівняти Харків та Хмельницький за кількістю мешканців. Різниця у балах за рішенням суддів була незначною, а ось за голосуванням глядачів Харків мав велику перевагу. Та й самі харківські танцівнки відразу зустріли нас якось вороже. Взагалі першими виступати складно. Але тішить те, що хоч першопрохідцям завжди важче, ніж іншим, але їх значно довше пам'ятають! Хмельницький обов'язково виграє у якомусь іншому шоу».
Знайомимося ближче: пані Інна, педагог, а далі – юрист за освітою. Найбільше їй самій подобається вчитися. А ось про танці мріяла з самого дитинства. Гурток «бальних» був досить дорогим, тому здійснила це заповітне бажання, коли вже сама почала заробляти гроші. Та, напевно, досягнута мрія не так світить попереду. Отож далі було ще дуже багато різноманітних курсів. Як зізналася пані Інна, за роки навчання у школі вона встигла записатися на всі курси, які тільки були доступні. Років у 15 вона так захопилася шиттям, коли відвідувала відповідний гурток, що шила модні на той час спідниці, які привозили з Польщі, мало не всім однокласницям.
«Починали ми з подругою, яка і запропонувала вперше піти на гурток з макраме», – пригадує пані Проник.
А ще вона вишиває, в'яже, шиє люльки, вивчає іноземні мови, створює батик, займається дизайном інтер'єрів:
«Якось мені потрапила до рук книга «Як зробити шафи-купе власними руками». Тоді я пошкодувала, що не чоловік, а той шафи б сама робила».
Лялька-первісток Кролик створює затишок просто на робочому місці пані Інни, каже, що збергіає його на пам'ять, бо він був першим.
Ось нині вона разом з донечкою Катрусею вчиться грати на піаніно. Жінка зізнається, що сама шукала себе у різних напрямках, тому й доньці дає повну свободу вибору. «Тато жартома каже до онучки: «Ти, як твоя мама, обов'язково треба кудись записатися». Вона у нас співає у шкільному хорі, танцює в Театрі академічного танцю, а планує записатися у гурток «Чарівний пензлик», захоплюється наукою про космос».