11 січня в Мінюсті зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України, в якому йдеться про те, що під час виконання наказів співробітникам «Беркута» дозволяється застосовувати силу, спеціальні засоби і… вогнепальну зброю. Прокоментувати нововведення, котрі, у тяжкі для України часи, можуть привести до ще більшого кровопролиття, ми попросили колишніх військових, міліціянтів і юристів.
«Бойові гранати, які використовувала міліція, застосовуються до терористів чи злочинців, і кидати їх в натовп мітингувальників щонайменше недоцільно. Так само, як і використовувати водомети при мінусовій температурі. Попри провокації, провина у перебігу подій на Грушевського лежить і на міліції, оскільки вона мала б мирними методами не допустити того, що сталося.
Якби правоохоронці не перешкоджали мирному волевиявленню людей, а охороняли той же будинок уряду чи Верховну Раду, яку б хотіли захопити, я би сказав, що вони виконували завдання по недопущенню і охороні адмінбудівель. Оскільки вони перекрили вулицю, коли люди йшли пропікетувати мирним шляхом, правоохоронці порушили п’яту статтю Конституції. Тільки за це потрібно знімати керівництво правоохоронних органів, які не допрацьовують і дозволяють провокаторам розв’язувати такі провокації. Гадаю, весь 2014 рік може минути у розслідуванні справ, порушених як проти учасників протесту, так і проти деяких правоохоронців».
«Це дуже серйозне питання – тема для великої статті. Тому вписатися у вузькі рамки коментаря, у тих кілька речень, досить непросте завдання. Адже на кожне слово буде покладена величезна відповідальність. Якщо розглядати це питання з юридичної точки зору, то у нас в державі є Закон України «Про міліцію», який регламентує дії правоохоронців. Наскільки я розумію, раніше дії «Беркуту» не були чітко прописані у правовому режимі. Зовсім інша справа – моральний аспект цього питання…
Я – учасник бойових дій, який привіз із Близького Сходу усіх своїх солдатів живими та цілими. Тому мені дуже страшно чути та бачити, коли у нас в державі проливається кров ні в чому не винних людей. Я – за мирний шлях вирішення ситуації, за те, щоб сторони сіли за стіл переговорів».
«Щодо останніх подій у державі, то беззаконня чиниться як з боку громадськості, так і влади. До того ж я засуджую застосування сили проти мирного зібрання молоді, яка просила владу дослухатись до їхньої думки.
А наказ про застосування вогнепальної зброї треба розглядати у двох контекстах: у відповідності до Закону України «Про міліцію» та Конституції України, яка гарантує дотримання прав та свобод своїх громадян. У цьому наказі чимало протиріч та суперечливих положень, написаних під політичну волю діючої влади».
«Після ознайомленням із останнім наказом, який стосується «Беркута» не залишає думка, що усе було зроблено поспіхом, заднім числом. Адже виходить, що він був підписаний 24 жовтня, а зареєстрований у Міністерстві юстиції України майже через три місяці – 11 січня. Хоча існує певний порядок реєстрації подібних наказів й там досить короткі часові терміни.
Напрошуються висновки, що до 11 січня спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки «Беркут» не був легітимним. Адже у нещодавно зареєстрованому наказі немає жодного рядка про скасування дії попереднього нормативно-правового документа, яким би регулювалась його діяльність. Значить, його досі не було, а діяльність спецпідрозділу була поза законом».