Всі епохи – через одні руки

Його величність Випадок зробив із спортсмена та педагога фізичної культури майстра на всі руки. Нині Олег Вікторович і малює картини, і реставрує речі старовини, і виготовляє муляжі доісторичних тварин. А ще створює експозиції епізодів історичних подій.
Виявив у собі такі творчі здібності пан Шевчук, працюючи у далекому північному місті Ханти-Мансійську у Росії. Туди Олег Вікторович поїхав працювати вчителем у центр для творчих та обдарованих дітей.
„Там потоваришував з іншими вчителями. А серед них були і художники, і танцюристи, і музиканти, – розповідає пан Шевчук. – От викладачі з образотворчого мистецтва й запропонували мені спробувати. Я погодився. Сподобалося. Ще там картин 20 намалював”.
Розмірковуючи над природою своїх творчих здібностей, Олег Вікторович розповів про маму, яка вишивала сорочки, килими, робила виставки. У дунаєвецькому музеї зберігаються кілька її робіт – чоловіча та жіноча вишиті сорочки на домотканому полотні.
„Я в дитинстві разом з мамою вишивав, – згадує майстер. – І малював картинки, щоправда, не фарбами, а олівцями”.
Нині ж Олег Вікторович працює над великою картиною – визволення Дунаєвець від німців. У експозиції також буде змонтовано макет відступу ворожих військ – розбиті дороги, пошкоджені перевернуті авто.
За три роки, котрі пан Шевчук працює в музеї, у різних залах з’явилося багато нових експонатів. Відвідувачі можуть побачити меч, спис, фрагмент лицарських обладунків. Хоч зброя зроблена з дерева, та на вигляд схожа на справжню.
„Сподіваюся ще зробити мушкети, гармату, що ядрами стріляла, – ділиться Олег Вікторович. – Також хотів би зробити повністю обладунки, щоб у залі стояв лицар. Це подобається відвідувачам, особливо школярам”.
Саме задля наглядності художник планує зробити муляжі динозаврів, мамонтів та інших доісторичних тварин і влаштувати цілий зал первісної історії людства. Із цієї „серії” поки що живе у музеї лише один маленький мамонт. Як розповідає його творець, це найулюбленіший музейний експонат всіх дунаєвецьких дітлахів.
А насправді це – гіпс на залізному каркасі, обліплений штучною шерстю. 
Весь старовинний посуд та меблі, які вже практично були непридатні, довів до ладу своїми золотими руками також пан Шевчук.
„Всі дунаївчани вже неодноразово були у нашому музеї. Тому їм нецікаво приходити сюди знову. А якщо постійно з’являється щось нове, інша справа, – пояснює Олег Шевчук. – Дав би Бог часу встигнути все здійснити – вже ж немолодий”.