Варто буде зайнятись якимось тренуванням свого хисту до написання текстів. А то я все провалюю строки написання свого щоденника.
Як і обіцяв ,спочатку розкажу про той тиждень що минув. Попередній тиждень я прохворів. І дуже серйозно, тому довелось пропустити повне коло тренувань. Повертався в зал з невеличкими побоюваннями. Адже хвороба організм не жаліє, а в залі доведеться ще й посилено працювати. Важкувато було йти до залу, коли ще відчувались наслідки подоланої хвороби. Але з власного досвіду я знаю добре, що найкраще увійти у звичний робочий режим це відновити тренування. Тиждень я працював як слід. Тренер не давав мені посилених навантажень. Вага та кількість підходів залишились ті ж самі що і в попередні рази. Адже організму потрібно було знову звикати. Зізнаюсь що цей тиждень був для мене важкуватий. Сили не дуже відновлювались. Доводилось працювати через «не хочу». Через те що відволікався траплялись і казуси. Коли тренер давав завдання, а я брав меншу вагу. Коли правда відкривалась, а приховати від тренера подібне неможливо, доводилось «допрацьовувати» зі своєю робочою вагою. Все, що робив до того, зараховувалось мені як посилений розігрів. І скиглити чи відмазуватись не виходило. Раз помилився, то сам винен. Тренування не любить халтури. :) Зате результат неодмінно радує. Та й саме відчуття коли виходиш по завершенню з залу. Воно важко передається словами. Фізично ти втомлений. Але при цьому енергії в середині тебе, позитивного настрою, така сила-силенна, що в той момент ти готовий гори звернути. І саме за цим драйвом ти наступного разу і приходиш до «Evolution». Щоб знову пройшовши через боротьбу із власними лінощами ти став сильнішим.
Партнер проекту спортивний клуб "Evolution"