Величні екзоти на подвір’ї Іванни Білоус

 Під вікнами її хатини завжди майоріли традиційні українські чорнобривці, мальви, ромашки, троянди та гладіолуси. Тому пані Іванна через все своє життя пронесла любов до рослин. Нині подвір'я квітникарки-практика нагадує Едем. Тут ростуть десять видів ірисів, серед яких є навіть чорні, петунії, сульфінії, білі та блакитні бакопи, голландські кущові жоржини, бальзамини, сальвія, вербена, агератум, герань, газанія. І це далеко не повний перелік цього квітучого розмаїття. Але найпомітніше місце в квітнику займають розкішні екзоти.
Емігрантки з Індії та Перу
Дівчина з любов'ю та обережністю ставиться до всіх своїх рослин. Каже, що насправді в кожній із них бачить щось особливе й неповторне. Тому вирощує їх не лише в оранжереї, а й у горщиках на підвіконнях та клумбах біля будинку. «Якось ми побачили й закохалися в незвичну для наших країв квітку, - розповідає Іванна Білоус. - Закохалися і почали вирощувати її в себе. Бругмансія деревовидна – вид тропічної рослини сімейства Пасльонових. Це невеличкі деревця чи кущі, які рясно вкриті великими квітами-дзвонами. На кущі одночасно може цвісти 100-200 квіток! Батьківщина цієї прекрасної рослини Південна Америка, Еквадор, Перу, Індія. На теренах нашої країни вона переважно вирощується як горщикова культура. Бругмансія – отруйна рослина, тому після роботи з нею обов’язково слід помити руки, а також попередити дітей, що ці квіти краще не чіпати. Але ми цінуємо її за красу і велич квітів, за приємний аромат, який вона дарує щовечора. Зараз в нашій сім’ї є лише 5 сортів різного забарвлення: білого, кремового, яскраво- оранжевого, лимонного та рожевого. В літературі можна зустріти інформацію, що в регіонах з помірно теплим кліматом бругмансію можна залишати на зиму у відкритому грунті, зрізавши наземну частину і прикривши її шаром листя. Ми пробували два сезони залишати її зимувати, тому з впевненістю заявляємо, що це марно. З власного досвіду рекомендуємо на зимівлю вносити її до світлого прохолодного приміщення. Це може бути веранда, найхолодніша кімната, зимовий сад, опалювана теплиця. В погребах та підвалах ця рослина може й не перезимувати – загниває надземна частина. Не потрібно хвилюватись, коли бругмансія почне скидати листя, - це цілком природній процес. З осені ми ніколи не обрізаємо дерево, без травм воно краще почуватиметься. А рано навесні (лютий – березень) до початку нового росту в бругмансій вкорочуємо довге віття і пересаджуємо його у свіжу землю. Тоді можна почати уже інтенсивніше поливати рослину, щоб вивести її зі стану спокою. Помітили, що бругмансія дуже любить різне підживлення. Ми використовуємо гумат калію, зброджений курячий послід. Отримані при обрізуванні гілки йдуть на черенки. Навесні рослина активно росте й вони швидко вкорінюються. Черенки ставимо в банки з водою, можна додати 1-2 таблетки активованого вугілля. Через два тижні, коли з’являються корінці, черенки висаджуємо в горщики, а іноді й у відкритий грунт. Бругмансія любить сонце, але боїться пересихання і спеки, у неї може обпасти листя, не зав’язуються квіти. Тому догляд включає в себе своєчасний полив, підживлення раз на тиждень, підсипання свіжої землі до горщиків, зрошування водою листя рослин. Зі шкідників іноді може напасти тля чи павутинний кліщ, а пізньої осені, коли на городах зібрали врожай картоплі, - буває нашестя колорадського жука. З цими непроханими гостями ми «спілкуємося» за допомогою «Актофіту».
Хрущі бояться білої конюшини
Пані Іванна, крім садівництва, захоплюється також дизайном присадибних ділянок. Неодноразово їй доводилося озеленювати подвір'я своїм друзям та знайомим. Відтак жінка знає багато секретів та залюбки ділиться досвідом зі всіма бажаючими. «Нещодавно я посіяла білу конюшину. Це азотофіксуюча рослина, - каже квітникарка. - До прикладу, щоб не сипати селітри та нітромафозу, краще висівати цю рослину. В неї на корінцях фіксується азот, який збагачує грунт. Білу конюшину потрібно просто посіяти в садку. Вона, по-перше, має дуже гарний естетичний вигляд, по-друге її бояться личинки майських хрущів, по-третє, вона добре дренує землю і жоден бур'ян не проростатиме. Крім того, білу конюшину можна сіяти між полуницею. Це сусідство їй дуже подобається». Спочатку пані Іванна замовляла професійне голандське насіння квітів, а тепер збирає його самостійно. Весь процес вирощення квітучих рослин дуже копіткий, але жінка вважає, що це не лише чудова окраса для будь-якого подвір'я, але й прибуткова справа для сім’ї. Адже нині розведенням квітів садівники захоплюються більше, ніж городництвом. «Наш український народ є справжнім поціновувачем усього прекрасного, дуже любить квіти, оспівує їх красу у віршах та піснях, - каже пані Іванна. - Кожен може вирощувати рослини в себе вдома, лише потрібно проявити терпіння, запастися гарним насіннєвим матеріалом і прикласти трішки праці й любові».