Даруючи подарунки рідним чи друзям, ми теж маємо від цього деяку користь — їхнє гарне ставлення до нас, хороший подарунок у відповідь. А якщо дарувати зовсім незнайомим людям, не очікуючи нічого навзамін?
Виникає думка, що навряд чи таких людей багато? Однак існує величезна міжнародна спільнота з понад двохсот тисяч однодумців, серед яких чимало українців. Вони спілкуються та обмінюються дарами через Інтернет-ресурс “Дару — дар” (darudar.org).
Дарують тут все, що завгодно. Це можуть бути іграшки, одяг, біжутерія, прочитана книга, колекційна монета, бабусин сервіз, комп’ютер чи швейна машинка. Ці речі бувають вживаними та зовсім новими. Дарують навіть власні вміння і послуги: уроки танцю чи гри на гітарі, фотосесію, послуги медсестри чи перукаря. Дехто зголошується бути добровільним поштарем — забезпечувати пересилку чи перевезення речей в інші міста.
І хоча для декого це просто можливість позбутися непотрібних речей, місія спільноти значно глибша: навчитися дарувати і приймати в дар та передати це вміння решті людей. Дари (а не подарунки, на знак безкорисливості) роблять безкоштовно, не вимагаючи нічого натомість.
Матеріальні і віртуальні дари
У спільноті близько 200 хмельничан, серед них кілька десятків — справді активних. Зокрема, Анна Шишкіна зробила близько 300 дарів, і стільки ж отримала.
Олена Вітишина у спільноті близько трьох років. За цей час вона зробила близько півтори сотні дарів — від дрібничок до серйозних речей. Особливо їй запам’яталося, як подарувала багатодітній родині в’язальну машинку, яка стала їм у великій пригоді. Крім цього, пані Олена є добровільним поштарем, забезпечує пересилку речей до Москви.
“Раніше я і для себе знаходила подарунки на сайті, але зараз більше дарую. В першу чергу, це можливість допомогти іншим людям, не чекаючи нічого навзамін”, - каже хмельничанка, яка працює приватним підприємцем.
Ольга Карасюк, яка на сайті зареєстрована під ніком kellin_saym, спеціально купує деякі речі для подарунків, а також виставляє власні вироби з бісеру та навіть плете їх на замовлення.
У хмельничанки Світлани Лавренчук філософія “Дару — дар” знайшла відгук у серці, вона стала офіційним представником спільноти.
“Дізналася випадково. Хотіла поділитися речами, які мені вже не були потрібні. Знайшла посилання на форумі, зареєструвалася, почала занурюватися в проект, - розповідає пані Світлана. Зрозуміла, що це не просто барахолка, де можна позбутися речей, місія — об’єднати людей, які хочуть робити благочинні внески. У нас різні професії, статки, погляди, але нас усіх об’єднує спільна ідея”.
За словами Світлани Лавренчук, дари бувають дуже різні. Наприклад, одна москвичка пише усім охочим листи на папері. Хмельничанка забажала такий дар і була дуже задоволена.
“Як зараз пам’ятаю, так тепло на душі було, коли читала листа від зовсім незнайомої людини”, - каже вона.
Бувають дари-сюрпризи, коли отримувач не знає, що на нього чекає. А до новорічних свят охочі стають анонімними дідами морозами і виконують побажання незнайомців.
“Іноді ми (найактивніші хмельничани у спільноті — прим. авт.) збираємося, обмінюємося інформацією та ділимося ідеями, - розповідає пані Світлана. - Це неймовірні люди, після спілкування з ними мені стає так приємно, надихаюсь на гарні вчинки. Хочеться, щоб все більше людей дізнавалося про спільноту та приєднувалося до нас”.
Як стати учасником
Стати членом спільноти дуже просто. Слід зареєструватися на сайті darudar.org, сфотографувати свій дар та описати його. Якщо ви хочете щось отримати, повідомте про це дарувальнику, обґрунтуйте, навіщо вам ця річ. А він обере серед охочих того, кому, на його думку, дар найнеобхідніший.