“Що Ви вирощуєте на своїх грядках?” –

Сергій Мельник, Хмельницький міський голова:
“Дачі в мене немає, будинку – немає… Є батьківська хата в Хмельницькому районі, ось там і є город. Росте петрушка, кріп, цибуля – все для того, щоб можна була відварити юшку, адже поруч є ставок. Практично не буває такої неділі, щоб я з сім’єю туди не завітав. Ми на більшій частині батьківської землі зробили сад, за яким доглядаю я та мій брат. У садочку ростуть яблука, груші, вишні, сливи – все є. У мене навіть вулики є, але я про них мовчу, бо вже одного разу мене назвали «пасічником номер два». Але ж у мене вулики з’явилися раніше, ніж у Віктора Андрійовича”.

Галина Душнюк, голова Славутської районної державної адміністрації:
“Маємо город у селі Полянь нашого району, де живуть батьки чоловіка. Вони вже старенькі, тому працюємо на ньому ми з чоловіком та діти. Вирощуємо, як і всі, кріп, петрушку, буряки, моркву, огірки, картоплю. Вже зібрали врожай полуниць – і поїли, і закрутили для онуків на зиму. Якщо чесно, дуже люблю працювати біля землі. Гадаю, ця любов передалася від батьків, які були хліборобами. До того ж, як не поратися біля землі, якщо навкруги така краса, що око не може намилуватися? Неподалік від нашого городу тече Горинь, тому пораючись на городі ти не працюєш, а відпочиваєш”.





Василь Кравчук, народний депутат України:
“Я живу у селі – Волиці Теофіпольського району. Тому город і грядки для мене звичне явище. Люблю поратися біля землі, але останнім часом не маю на це часу – вирощуванням картоплі, цибулі, огірків, помідорів, буряків займаються дружина з донькою. Хоча раніше... На початку дев’яностих, коли працював інженером, тримав теплицю, де вирощував видів десять помідорів”.










Іван Гладуняк, голова обласної ради:
“Мої останні грядки були у мене вдома, на Івано-Франківщині. Біля них я наробився – адже треба було допомагати батькам. А потім якось не склалося: і в Нетішині не мав городу чи дачі, і в Хмельницькому їх теж не маю”.