Від дня аварії на Чорнобильській АЕС минуло понад двадцять років. Та все ж проблеми, пов’язані з наслідками цієї надзвичайної техногенно- екологічної катастрофи ще довго будуть даватися взнаки для багатьох наших співвітчизників. Проте, негативні наслідки цього впливу на людський організм можна було б значно зменшити. У цьому переконаний наш земляк, уродженець Красилова, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор біологічних наук Борис ЦУДЗЕВИЧ.
- Борисе Олександровичу, відколи Вас зацікавила проблема розробки препаратів, які зменшують вплив радіації на людський організм?
- Ця проблема виникла відразу після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Треба було винайти такі захисні антирадіаційні препарати, які б підвищували загальну радіорезистентність організму.
Разом з науковцями Московського державного університету ми розпочали розробку речовин, які проявляли протекторну дію. Одним з таких препаратів був так званий МІГІ-К - мідієвий гідролізат кислотний, що виробляється із чорноморських мідій, котрі у своєму складі містять дуже багато цінних речовин: вітамінів, мікроелементів, меланоідінів, вільних амінокислот, жироподібних речовин, які включаються в обмінні процеси і підвищують радіорезистентність організму.
Буквально через декілька днів після аварії такий препарат був запропонований для робітників ЧАЕС. Як і передбачали, він виводив радіонукліди, підвищував працездатність, загальну радіорезистентність організму. Із числа робітників, які вживали МІГІ-К (а таких нараховувалося близько тисячі), лише тридцять відсотків зверталися до лікарів зі скаргами на погіршення самопочуття.
- Цей препарат пропонували тільки ліквідаторам ЧАЕС чи ще десь використовували?
- Напої та консерви, виготовлені на основі мідій, протягом тривалого часу випускалися в Москві і доставлялися в райони з підвищеним радіаційним фоном. Після розпаду Радянського Союзу такі продукти в Україну перестали завозити.
Я неодноразово звертався в органи державної влади, до бізнесменів, щоб аналогічне виробництво налагодити у нас. Але підтримки не отримав, бо ніхто в цьому не зацікавлений.
- І все ж потреба у ньому для українців є?
- Звичайно, є. І немала. Якось проходив медичний огляд у лікарні реабілітаційного центру Київського інституту радіаційної медицини. Там перебуває на лікуванні велика кількість дітей віком від восьми до дванадцяти років з порушенням функцій щитовидної залози. Отже, вплив радіації й досі відчувається.
- А як за кордоном ставляться до лікувальних препаратів на основі мідій?
- Вони користуються великим попитом, особливо в Італії. Виробництвом препаратів із мідій ще й досі займається наш вітчизняний інститут в Очакові і продає їх італійцям. Там вони коштують у десять разів дорожче, ніж в Україні.
- Чому саме препарати з вмістом йоду?
- Тому, що найнебезпечнішим радіоактивним елементом, який пішов у повітря, був йод 131.
- А зараз він у повітрі є?
- Ні, немає. Період піврозпаду цього хімічного ізотопу становить 8,3 дня. А вже більше двадцяти років після аварії минуло. Радіаційний фон нині нормальний, не перевищує граничних показників. Але сьогодні головна проблема – не повітря. Радіоактивні речовини накопичилися у ґрунті, воді, тваринах, рослинах. Тому й не дивно, що ті області, які зазнали найбільшого радіаційного впливу, а це Рівненська, Волинська, Житомирська та Київська, ще й досі перебувають під контролем, хоча вже не під таким суворим, як у перші роки після аварії.
- А яка ж радіація нині для українців найстрашніша?
- Безперечно та, що осіла в ґрунті, на дні водоймищ. Нині серед науковців точиться гостра дискусія про те, чи спускати Київське море, чи ні. З одного боку гребля там знаходиться в аварійному стані. Але на дні Київського моря в мулі накопичилося стільки радіоактивних речовин, що коли його спустити, то вони дійдуть аж до Чорного моря, забруднюючи на своєму шляху всю прилеглу територію.
- Через скільки років вміст радіоактивних речовин у забруднених ґрунтах наблизиться до природних величин?
- Справа в тому, що період розпаду цезію, стронцію та інших радіоактивних речовин, які там знаходяться, дуже великий. Він може сягати десятки та сотні років. Ми, радіобіологи, прогнозуємо, що поступово вміст радіаційних речовин зменшуватиметься, однак сподіваємося, що тридцятикілометрова зона ще буде довго закрита.
- Оскільки належного радіаційного контролю на ринках немає, то як же дізнатися, чи радіаційно забруднене те, що ми купуємо?
- Внаслідок впливу світової фінансової кризи економіка України не може впоратися з тим, щоб на всіх ринках організувати контрольні пункти і не допускати продукції, забрудненої радіоактивними речовинами. Отож перед тим, як щось купувати, обов’язково поцікавтесь у продавців, з якої місцевості вони свою продукцію привезли, чи не вирощувалася вона в радіаційно забруднених районах. Бо отримати надмірну дозу радіації можна легко. Зате вивести з організму її не так просто.
Борис Цудзевич: «Негативні наслідки впливу радіації на людський організм можна значно зменшити»